§ 6. МІЖНАРОДНИЙ ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ ТА СВІТОВА ЕКОНОМІКА

• До змісту відповідей

ПРИГАДАЙТЕ

1. За якими законами існувало натуральне господарство в період феодалізму (з уроків історії)?

Натуральне господарство ґрунтувалося на замкненості та самозабезпеченні. Продукцію виробляли селяни виключно для власного вжитку та сплати повинностей феодалу, а не для продажу. Обмін товарами був мінімальним, праця залишалася ручною і традиційною, а господарські зв’язки між різними поселеннями майже не існували.

2. Як формувалися колоніальні імперії європейських країн та які це мало економічні наслідки для колоній та країн-метрополій?

Колоніальні імперії створювалися після Великих географічних відкриттів шляхом військового завоювання та економічного підпорядкування заморських земель державами Європи. Для країн-метрополій це принесло стрімке накопичення капіталу, отримання дешевої сировини та нові ринки збуту готової продукції, що значно прискорило розвиток фабричної промисловості. Для колоній наслідками стали викачування природних ресурсів, однобока сировинна спрямованість економіки та тривале відставання у розвитку.

3. Які ознаки аграрної, індустріальної та постіндустріальної економіки?

Аграрна економіка вирізняється пануванням сільського господарства, високою часткою ручної праці та низьким рівнем урбанізації. Індустріальна економіка визначається домінуванням важкої промисловості, масовим фабричним виробництвом і переважанням робітників серед зайнятого населення. Постіндустріальна економіка характеризується провідною роллю сфери послуг, активним впровадженням науки, цифрових технологій та високим попитом на висококваліфікованих спеціалістів.

ЗАВДАННЯ (ДО МАЛ. 21)

1. Поясніть, як виник міжнародний географічний поділ праці.

Міжнародний географічний поділ праці склався через неоднакові природні умови, нерівномірне залягання корисних копалин і різну кількість кваліфікованих трудових ресурсів у країнах світу. Кожна держава зосередилася на випуску саме тих товарів чи наданні тих послуг, де витрати на виробництво були найменшими, а прибуток від продажу іншим країнам — найбільшим.

2. Чому спеціалізація країн не може часто змінюватися?

Вона базується на факторах, які складаються десятиліттями: географічному положенні, наявних корисних копалинах, кліматі, сформованих виробничих традиціях і кваліфікації робітників. Докорінна зміна структури економіки вимагає колосальних капіталовкладень і тривалого часу.

3. У яких країнах наприкінці ХХ — початку ХХІ ст. істотно змінилася міжнародна спеціалізація за короткий проміжок часу? Що спричиняло такі зміни?

Спеціалізація стрімко змінилася в країнах Східної та Південно-Східної Азії: Японії, Республіці Корея, Сінгапурі, Тайвані, Малайзії та Китаї. Головними рушіями змін стали науково-технічний прогрес, ставка урядів на мікроелектроніку, робототехніку й автомобілебудування, залучення іноземного капіталу та масова якісна підготовка фахівців.

4. Прослідкуйте за схемою, як відбувалося формування світової економіки. Які її складові?

Формування розпочалося з первинної спеціалізації окремих місцевостей, що породила міжнародний географічний поділ праці. На цій основі виникли виробництва міжнародної спеціалізації та розвинувся світовий ринок. Завдяки розбудові транспорту та великої індустрії всі національні господарства об’єдналися в єдину світову економіку. Її просторовими складовими є ядро, напівпериферія та периферія.

5. З’ясуйте, яке значення для формування єдиної світової економіки мало виникнення світового ринку, розвиток великої індустрії та транспорту.

Світовий ринок став місцем сталого міжнародного товарообміну. Велика індустрія різко підняла продуктивність праці, створила постійну потребу завозити сировину й вивозити надлишки готової продукції. Розвиток транспорту ліквідував просторові бар’єри, значно здешевив доставку і перетворив торгівлю між континентами на регулярну та вигідну справу.

6. Поясніть, у чому полягає неоднорідність сучасного світового господарства. Покажіть на політичній карті світу країни ядра, напівпериферії та периферії сучасної світової економіки. З’ясуйте, у яких регіонах світу розташовані ці країни.

Неоднорідність полягає у величезному розриві між державами за рівнем доходів, технологічним оснащенням та структурою господарства (від примітивного аграрного до високотехнологічного постіндустріального).
Країни ядра: США і Канада (Північна Америка), Німеччина, Франція, Велика Британія (Західна Європа), Японія (Східна Азія). Вони концентрують передові технології, управляють світовими фінансами та створюють більшість глобального ВВП.
Країни напівпериферії: Бразилія, Аргентина, Мексика (Латинська Америка), Австралія (Океанія), Саудівська Аравія (Західна Азія). Вони володіють потужною індустрією, вивозять на ринок сировину й готові промислові вироби, але залежать від технологій ядра.
Країни периферії: найбідніші держави Тропічної Африки (Чад, Малі, Нігер), окремі держави Азії (Афганістан, Ємен) та Океанії. Вони мають відстале сільське господарство, постачають дешеву сировину й страждають від політичної нестабільності.

ЗАВДАННЯ ДО ТАБЛИЦІ 4

1. Знайдіть на політичній карті світу країни G-20. З’ясуйте, у яких регіонах світу переважно розташовані ці країни.

Країни G-20 зосереджені в таких регіонах світу:

• Європа: Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, росія, а також спільний простір країн Європейського Союзу;
• Азія: Китай, Японія, Індія, Республіка Корея, Індонезія, Туреччина, Саудівська Аравія;
• Америка: США, Канада, Мексика, Бразилія, Аргентина;
• Африка: Південна Африка;
• Океанія: Австралія.

Переважна більшість цих держав розташована в Азії, Європі та Америці, де сконцентровано основне населення, науковий потенціал та промислове виробництво світу.

2. G-20 — неформальний клуб урядів держав із найбільш розвиненою економікою та економікою, що розвивається. Він став місцем обговорення найважливіших питань людства: стабільного і стійкого зростання світової економіки на благо всіх країн, зміни клімату, охорона здоров’я та запобігання епідеміям, міграції населення. Підготуйте інформацію про діяльність G-20 та презентуйте її однокласникам.

«Велика двадцятка» створена в 1999 році як провідний майданчик для координації дій найбільших економік світу. До неї входять 19 окремих держав, Європейський Союз і Африканський Союз. Разом вони формують 85% світового ВВП, забезпечують понад 75% глобальної торгівлі та охоплюють близько двох третин жителів Землі. Головними завданнями об’єднання є запобігання глобальним кризам, підтримка стійкого зростання економіки, фінансування захисту довкілля, протидія пандеміям і регулювання міжнародних міграційних процесів.

ОЦІНЮЄМО СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ

1. Що таке світова економіка? Що є її складниками?

Світова економіка (світове господарство) — це історично сформована сукупність національних економік усіх країн світу, пов’язаних між собою всесвітніми економічними та політичними відносинами. За місцем у розподілі багатства та праці її складниками є три підгрупи: ядро, напівпериферія та периферія.

2. Поясніть своїми словами зміст понять «спеціалізація території», «міжнародний географічний поділ праці», «світовий ринок».

Спеціалізація території — це розвиток тих виробництв чи сфери послуг, для яких на місцевості є найкращі умови, а виготовлені вироби призначені для обміну та вивезення.

Міжнародний географічний поділ праці — це зосередження окремих країн чи регіонів планети на випуску певних товарів або наданні послуг для торгівлі ними з іншими країнами.

Світовий ринок — це глобальна система сталого обміну товарами та послугами між господарствами різних держав світу.

3. Розкажіть, за яких умов сформувалася світова економіка. Завдяки яким науково-технічним досягненням це стало можливим?

Світова економіка остаточно постала наприкінці XIX — на початку XX століття завдяки формуванню світового ринку, появі фабричного машинного виробництва під час промислових переворотів і стрибку в розвитку транспорту. Цей процес став можливим через винахід парових двигунів, прокладання мережі залізниць, появу океанських пароплавів, а пізніше — відкриття ліній зв’язку, автотранспорту й літаків.

4. Чим можна пояснити неоднорідність сучасної світової економіки? Порівняйте значення в ній країн ядра, периферії та напівпериферії. Покажіть на карті деякі з цих країн. Поміркуйте, до якої групи належить Україна.

Неоднорідність зумовлена неоднаковим рівнем освіти, нагромадження капіталу, запасів ресурсів і різними історичними шляхами розвитку країн. Країни ядра (США, Німеччина, Японія) тримають монополію на передові технології та капітал. Країни напівпериферії (Бразилія, Австралія, Саудівська Аравія) постачають паливо, метал, зерно й готову індустріальну продукцію, але працюють здебільшого на іноземних патентах. Країни периферії (держави Тропічної Африки) є постачальниками найдешевшої первинної сировини та робочої сили.
Україна за рівнем доходів населення, часткою сировинного експорту та характером промисловості входить до групи напівпериферії.

5. Поясніть, чим загрожує країні міжнародна ізоляція. Чому країни намагаються її уникнути?

Міжнародна ізоляція спричиняє занепад економіки, товарний голод, зупинку надходження інвестицій, технологічну відсталість і падіння рівня життя людей. Країни прагнуть її уникнути, оскільки жодна держава самостійно не в змозі забезпечити своїх громадян усім комплексом сучасних виробів і знань без зовнішньої торгівлі та кооперації.

6. Автаркія — політика самозабезпечення країни, спрямована на максимальне обмеження зовнішньої торгівлі та створення замкненої економіки. Відшукайте інформацію про країни, що ведуть подібну економічну політику, та з’ясуйте, наскільки вони є успішними.

Найвідомішим прикладом такої політики є Північна Корея (КНДР) з державною ідеологією «чучхе» (опора на власні сили). Також автаркію намагалися будувати тоталітарні режими Німеччини та Італії у 1930-х роках і комуністична Албанія в другій половині XX століття. Усі ці експерименти зазнали повного фіаско. Замкненість призводить до злиднів, нестачі базових харчових продуктів і глибокої технологічної деградації, а виживання таких країн можливе лише через тотальний примус або нелегальну контрабанду.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Позначення на контурній карті країн «Великої двадцятки» (G-20)

1. Користуючись даними таблиці 4 (див. с. 40), позначте на контурній карті світу країни, що належать до групи «Великої двадцятки» (G-20).

На контурній карті світу підписують назви та зафарбовують кольором території країн G-20:

• у Північній та Південній Америці: США, Канада, Мексика, Бразилія, Аргентина;
• у Європі: Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, росія, а також територія інших держав Європейського Союзу;
• в Азії: Китай, Японія, Індія, Республіка Корея, Індонезія, Туреччина, Саудівська Аравія;
• в Океанії: Австралія;
• в Африці: Південна Африка.

2. Позначте цифрами місце кожної з економік країн «Великої двадцятки» у порядку зменшення їхнього частки у ВВП світу.

На контурній карті всередині кордонів зазначених країн проставляють цифри їхніх місць за часткою у світовому ВВП:
1 — США (27,0%), 2 — Китай (16,8%), 3 — Європейський Союз (16,1%), 4 — Німеччина (4,2%), 5 — Японія (4,0%), 6 — Індія (3,4%), 7 — Велика Британія (3,2%), 8 — Франція (2,9%), 9 — Італія (2,1%), 10 — Бразилія (2,1%), 11 — Канада (2,0%), 12 — росія (1,9%), 13 — Мексика (1,7%), 14 — Австралія (1,7%), 15 — Республіка Корея (1,6%), 16 — Індонезія (1,3%), 17 — Туреччина (1,1%), 18 — Саудівська Аравія (1,0%), 19 — Аргентина (0,6%), 20 — Південна Африка (0,4%).

3. Згрупуйте країни G-20 за їхнім положенням у різних регіонах світу та роллю у світовій економіці. Результати своїх досліджень запишіть у таблицю.

4. З’ясуйте, у яких регіонах світу: а) переважають країни «Великої двадцятки»; б) знаходяться ядро та напівпериферія світової економіки.

а) Країни «Великої двадцятки» переважають в Азії (7 держав), Європі (4 держави та ЄС) та Америці (5 держав).
б) Ядро світової економіки зосереджене в Західній і Центральній Європі, Північній Америці та Східній Азії. Напівпериферія представлена в Латинській Америці, Південній і Західній Азії, Східній Європі, Австралії та на півдні Африки.

5. Поділіться результатами своїх досліджень із однокласниками та однокласницями.

Основні тези для виступу перед класом:

• Провідна економічна міць планети зосереджена у державах ядра Північної Америки, Європи та Східної Азії;
• Країни напівпериферії володіють значною часткою світового промислового виробництва і сировини, але поступаються за рівнем технологій та прибутків;
• Африка й Океанія мають лише по одному представнику в клубі двадцятки (Південна Африка й Австралія), що підкреслює диспропорцію в розвитку різних частин світу.

6. Поясніть, яке значення в сучасній світовій економіці мають країни G-20. Чи однаково впливовими є всі вони на світові політичні й економічні процеси?

Держави G-20 генерують 90% світового ВВП і здійснюють 80% світової торгівлі, через що їхні спільні угоди визначають фінансову стабільність планети. Проте вплив учасників помітно різниться: держави ядра контролюють ключові технології, емітують світові резервні валюти та керують міжнародною політикою, тоді як країни напівпериферії часто залежать від цін на сировину й мають значно менше важелів впливу.