§ 6. МІЖНАРОДНИЙ ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ ТА СВІТОВА ЕКОНОМІКА

• До змісту відповідей

ПРИГАДАЙТЕ

1. За якими законами існувало натуральне господарство в період феодалізму (з уроків історії)?

Натуральне господарство існувало за законами самозабезпечення, оскільки більшість продукції вироблялася для власних потреб феодального маєтку або селянської родини, а не для продажу. Обмін товарами був обмеженим, а господарство характеризувалося замкненістю, ручною працею та заснованістю на традиційних методах ведення виробництва.

2. Як формувалися колоніальні імперії європейських країн та які це мало економічні наслідки для колоній та країн-метрополій?

Колоніальні імперії формувалися внаслідок Великих географічних відкриттів шляхом загарбання, освоєння та політичного підкорення нових територій європейськими державами. Для країн-метрополій це мало наслідком стрімке накопичення капіталу, розширення ринків збуту й отримання дешевої сировини, що прискорило їхній промисловий розвиток. Для колоній наслідками стали виснаження ресурсів, монокультурний і сировинний характер економіки, а також гальмування власного господарського розвитку.

3. Які ознаки аграрної, індустріальної та постіндустріальної економіки?

Аграрна економіка вирізняється переважанням сільського господарства, ручної праці та низьким рівнем механізації. Індустріальна економіка характеризується панівною роллю промисловості, масовим машинним виробництвом і залученням великої кількості найманих робітників. Постіндустріальна економіка визначається домінуванням сфери послуг, високих технологій, науки, інформаційних ресурсів та високим рівнем кваліфікації кадрів.

ЗАВДАННЯ

1. Поясніть, як виник міжнародний географічний поділ праці.

Міжнародний географічний поділ праці виник через різну забезпеченість країн природними, трудовими й фінансовими ресурсами, відмінності в кліматичних умовах та економічному розвитку. Країни почали спеціалізуватися на виробництві тих товарів та послуг, для яких мали найкращі передумови й найнижчу собівартість, для подальшого їх обміну на світовому ринку.

2. Чому спеціалізація країн не може часто змінюватися?

Спеціалізація країн не може часто змінюватися, оскільки вона визначається чинниками, що змінюються дуже повільно: наявними природними ресурсами, географічним положенням, накопиченим капіталом, кваліфікацією трудових ресурсів та історичними традиціями. Перепрофілювання господарства вимагає тривалого часу та залучення значних фінансових інвестицій.

3. У яких країнах наприкінці ХХ — початку ХХІ ст. істотно змінилася міжнародна спеціалізація за короткий проміжок часу? Що спричиняло такі зміни?

Наприкінці ХХ — початку ХХІ ст. міжнародна спеціалізація істотно змінилася в країнах Східної та Південно-Східної Азії (зокрема в Японії, Республіці Корея, Сінгапурі, Малайзії, Тайвані, Китаї). Причинами таких змін стали стрімкий науково-технічний прогрес, активне впровадження високотехнологічних виробництв (мікроелектроніки, робототехніки, автомобілебудування), залучення іноземних інвестицій, підготовка висококваліфікованих трудових ресурсів та орієнтація економіки на експорт високотехнологічної продукції.

4. Прослідкуйте за схемою, як відбувалося формування світової економіки. Які її складові?

Формування світової економіки проходило шлях від спеціалізації окремих територій до виникнення міжнародного географічного поділу праці (МГПП), формування виробництв міжнародної спеціалізації та утворення світового ринку. Завдяки розвитку великої індустрії та транспорту ці елементи об’єдналися у єдине світове господарство.
Складовими сучасної світової економіки за її просторово-економічною структурою є ядро, напівпериферія та периферія.

5. З’ясуйте, яке значення для формування єдиної світової економіки мало виникнення світового ринку, розвиток великої індустрії та транспорту.

Виникнення світового ринку створило сферу постійного обміну товарами та послугами між національними господарствами. Розвиток великої індустрії різко збільшив продуктивність праці, створив потребу в імпорті сировини та сформував надлишок продукції для експорту. Розвиток транспорту забезпечив фізичне з’єднання розділених океанами й відстанями країн, зменшив витрати на перевезення та зробив міжнародну торгівлю економічно вигідною.

6. Поясніть, у чому полягає неоднорідність сучасного світового господарства. Покажіть на політичній карті світу країни ядра, напівпериферії та периферії сучасної світової економіки. З’ясуйте, у яких регіонах світу розташовані ці країни.

Неоднорідність сучасного світового господарства полягає у відмінностях між країнами за рівнем економічного розвитку, типом економіки (постіндустріальна, індустріальна, аграрна) та технологічним потенціалом.
Країни ядра (США, країни Європейського Союзу, Японія, Республіка Корея) розташовані в регіонах Північної Америки, Західної та Центральної Європи й Азіатсько-Тихоокеанського регіону. На політичній карті їх слід виділити як основні центри світового ВВП.
Країни напівпериферії (Бразилія, Мексика, Аргентина, Австралія, Саудівська Аравія) розташовані в Латинській Америці, Океанії та Близькому Сході. На карті вони займають проміжне становище між ядром і периферією.
Країни периферії (найменш розвинені держави) розташовані переважно в Африці, Південній та Центральній Азії, Океанії. На контурній чи політичній карті ці території позначаються відповідним кольором найменш розвинених аграрних країн.

1. Знайдіть на політичній карті світу країни G-20. З’ясуйте, у яких регіонах світу переважно розташовані ці країни.

Країни “Групи двадцяти” (G-20) розташовані в таких регіонах світу (за класифікацією ООН):

• Європа: Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, росія, а також Європейський Союз як окремий суб’єкт;
• Азія: Китай, Японія, Індія, Республіка Корея, Індонезія, Туреччина, Саудівська Аравія;
• Америка: США, Канада, Мексика, Бразилія, Аргентина;
• Африка: Південна Африка;
• Океанія: Австралія.

Переважно країни G-20 розташовані в регіонах Азії, Європи та Америки, де зосереджена найбільша частка світового населення, промислового виробництва та ВВП. На політичній карті світу для їх позначення необхідно відшукати та виділити території зазначених 19 окремих держав та сукупну територію країн-членів ЄС.

2. G-20 — неформальний клуб урядів держав із найбільш розвиненою економікою та економікою, що розвивається. Він став місцем обговорення найважливіших питань людства: стабільного і стійкого зростання світової економіки на благо всіх країн, зміни клімату, охорона здоров’я та запобігання епідеміям, міграції населення. Підготуйте інформацію про діяльність G-20 та презентуйте її однокласникам.

«Група двадцяти» (G-20) — це міжнародний форум, заснований у 1999 році, який об’єднує провідні економіки світу: 19 окремих країн, Європейський Союз та Африканський Союз. На держави, які входять до складників G-20, припадає близько 85 % світового внутрішнього валового продукту (ВВП), понад 75 % обсягів світової торгівлі та близько двох третин населення Землі.

Основними напрямами діяльності G-20 є забезпечення глобальної фінансової та економічної стабільності, координація макроекономічної політики між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, протидія змінам клімату, розвиток охорони здоров’я, запобігання епідеміям та реформування міжнародних фінансових інституцій.

ОЦІНЮЄМО СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ

1. Що таке світова економіка? Що є її складниками?

Світова економіка (світове господарство) — це історично сформована сукупність національних економік усіх країн світу, пов’язаних між собою всесвітніми економічними та політичними відносинами. Вона складається з трьох основних підгруп країн: ядра, напівпериферії та периферії.

2. Поясніть своїми словами зміст поняття «спеціалізація території», «міжнародний географічний поділ праці», «світовий ринок».

Спеціалізація території — це переважний розвиток тих видів виробництва або послуг, для яких на конкретній території наявні найкращі природні, соціально-економічні чи географічні умови, а більша частина виробленої продукції призначена для обміну.

Міжнародний географічний поділ праці — це процес спеціалізації окремих країн або регіонів світу на виробництві певних видів продукції чи наданні послуг з подальшим обміном цією продукцією на світовому ринку.

Світовий ринок — це сфера обміну товарами та послугами між національними господарствами різних країн світу.

3. Розкажіть, за яких умов сформувалася світова економіка. Завдяки яким науково-технічним досягненням це стало можливим?

Світова економіка остаточно сформувалася наприкінці XIX — на початку XX століття. Вона виникла за трьох основних умов:

1. Формування світового ринку внаслідок поглиблення міжнародного географічного поділу праці.
2. Розвиток великої індустрії після промислових переворотів, що забезпечило зростання продуктивності праці та створило потребу в імпорті сировини й продовольства.
3. Бурхливий розвиток транспорту, який об’єднав розділені океанами й відстанями території.

Це стало можливим завдяки науково-технічним досягненням у галузі машинобудування, розбудові мережі залізниць у другій половині XIX століття, розвитку парового морського транспорту, а згодом — виникненню автомобільного, повітряного та електронного зв’язку і транспорту.

4. Чим можна пояснити неоднорідність сучасної світової економіки? Порівняйте значення в ній країн ядра, периферії та напівпериферії. Покажіть на карті деякі з цих країн. Поміркуйте, до якої групи належить Україна.

Неоднорідність сучасної світової економіки пояснюється різним рівнем економічного розвитку країн, відмінностями у структурі виробництва, різним рівнем забезпечення ресурсами та технологіями, а також історичними й політичними умовами розвитку.

Країни ядра (США, країни ЄС, Японія) — найбагатші та найвпливовіші держави з постіндустріальною економікою, які виробляють високотехнологічну продукцію, створюють інновації та виробляють більшість світового ВВП.

Країни напівпериферії (Бразилія, Мексика, Аргентина, Австралія, Саудівська Аравія) — економічно розвинені країни з індустріальною економікою, які постачають на світовий ринок промислові та непромислові товари, проте використовують переважно запозичені технології та мало впливають на глобальну політику.

Країни периферії (найменш розвинені країни Африки, Азії, Латинської Америки) — економічно відсталі держави з аграрним (доіндустріальним) типом господарства, які слугують постачальниками дешевої сировини й робочої сили та характеризуються політичною нестабільністю.

Для показу цих країн на політичній карті світу слід звернути увагу на такі регіони:

• Країни ядра: США (Північна Америка), Німеччина чи Франція (Західна Європа), Японія (Східна Азія).
• Країни напівпериферії: Бразилія (Південна Америка), Австралія (материк Австралія), Саудівська Аравія (Південно-Західна Азія).
• Країни периферії: Чад, Нігер, Малі (Центральна та Західна Африка).

Україна за своєю структурою господарства, рівнем економічного розвитку та ступенем залучення у світові процеси належить до групи країн напівпериферії.

5. Поясніть, чим загрожує країні міжнародна ізоляція. Чому країни намагаються її уникнути?

Міжнародна ізоляція загрожує країні уповільненням або припиненням економічного зростання, технологічним відставанням, відсутністю доступу до світових інновацій та суттєвим зниженням рівня життя населення. Вона унеможливлює повноцінний експорт власної продукції та імпорт необхідних ресурсів, товарів і сучасного обладнання, а також обмежує співпрацю в політичній, безпековій, культурній та спортивній сферах. Країни намагаються уникнути ізоляції, оскільки жодна національна економіка не спроможна виробляти абсолютно всі необхідні товари й послуги, а участь у міжнародному географічному поділі праці дає змогу вигідно реалізовувати власні переваги, залучати інвестиції та забезпечувати добробут громадян.

6. Автаркія — політика самозабезпечення країни, спрямована на максимальне обмеження зовнішньої торгівлі та створення замкненої економіки. Відшукайте інформацію про країни, що ведуть подібну економічну політику, та з’ясуйте, наскільки вони є успішними.

Найвідомішим сучасним прикладом здійснення політики автаркії є Північна Корея (КНДР), яка тривалий час опиралася на державну ідеологію «чучхе» (спирання на власні сили) та максимально обмежувала зовнішньоекономічні зв’язки. Історичними прикладами спроб побудови автаркії є також тоталітарні режими 1930-х років у Німеччині та Італії або Албанія у другій половині XX століття. Спроби створення замкненої економіки виявляються неуспішними, оскільки ізоляція від світового ринку призводить до системного дефіциту товарів, технологічного занепаду та масового збідніння населення. Для виживання такі країни змушені шукати неофіційні шляхи обходу ізоляції або спиратися на зовнішню допомогу інших держав.

ПРАКТИЧНА РОБОТА Позначення на контурній карті країн «Великої двадцятки» (G-20)

3. Згрупуйте країни G-20 за їхнім положенням у різних регіонах світу та роллю у світовій економіці. Результати своїх досліджень запишіть у таблицю.

4. З’ясуйте, у яких регіонах світу: а) переважають країни «Великої двадцятки»; б) знаходяться ядро та напівпериферія світової економіки.

Країни «Великої двадцятки» переважають у регіонах Азія, Європа та Америка, оскільки саме тут розташована більшість країн організації. Ядро світової економіки знаходиться в Північній Америці, Західній Європі та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, а напівпериферія охоплює країни Латинської Америки (Бразилія, Мексика, Аргентина), Азії (Китай, Індія, Індонезія, Туреччина, Саудівська Аравія), Океанії (Австралія) та Африки (Південна Африка).

6. Поясніть, яке значення в сучасній світовій економіці мають країни G-20. Чи однаково впливовими є всі вони на світові політичні й економічні процеси?

Країни G-20 відіграють вирішальну роль у світовій економіці, адже на них припадає близько 90% світового ВВП та 80% світової торгівлі. Вплив цих країн є неоднаковим: держави ядра (як-от США чи країни ЄС) створюють новітні технології та суттєво визначають глобальну політику й економіку, тоді як країни напівпериферії (наприклад, Бразилія чи Аргентина) мають менший вплив і часто працюють на запозичених технологіях.