§ 33. ВИРОБНИЦТВО ТКАНИН, ОДЯГУ, ВЗУТТЯ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ

• До змісту відповідей

ПРИГАДАЙТЕ

1. Які існують в Україні передумови для розвитку легкої промисловості?

В Україні є великий внутрішній ринок споживачів і багато кваліфікованих робітників, особливо жінок. Також країна має зручне географічне положення поруч із ринком Європейського Союзу та давні виробничі традиції.

2. Які вам відомі країни та компанії-виробники одягу та взуття?

Країни: Китай, В’єтнам, Бангладеш, Туреччина, Італія, Німеччина, Польща.

Компанії та торгові марки: Nike, Adidas, Zara, H&M, Puma, а також українські бренди Goldi, VOVK, Staff і M-TAC.

ЗАВДАННЯ ДО МАЛ. 146

1. За картосхемою відшукайте та назвіть найбільші в Україні центри розвитку виробництва: а) тканин; б) одягу; в) взуття; г) хутряних виробів.

а) Тканин:

• вовняних: Чернігів, Дунаївці, Славута;
• шовкових: Київ;
• трикотажного полотна та текстилю: Рівне, Димер, Богуслав;
• конопляно-джутових і технічних конопель: Глухів, Козелець, Хорошів, Городище, Глобине.

б) Одягу: Київ, Харків, Львів, Дніпро, Одеса, Чернівці, Запоріжжя, Житомир, Бровари, Фастів, Горішні Плавні.

в) Взуття: Харків, Запоріжжя, Львів, Дніпро, Черкаси, Хмельницький, Київ, Бровари.

г) Хутряних виробів: Тисмениця, Ясіня, Балта, Жмеринка, а також виробництво штучного хутра у Києві.

З’ясуйте, які виробництва й чому представлені найбільше.

Найбільше представлені швейне та трикотажне виробництва. Одяг потрібен кожній людині щодня, а обладнання для пошиття компактне й не потребує гігантських витрат енергії, тому фабрики працюють майже в кожному великому місті.

Поясніть чинники їх розміщення.

Головними чинниками є споживчий (великі міста з мільйонами покупців) та працересурсний (наявність великої кількості робочих рук, передусім жіночих). Первинна обробка конопель натомість орієнтується на сировинний чинник, тобто на поля, де їх вирощують.

2. Дослідіть, чи є у вашому гардеробі одяг та взуття вітчизняного виробництва. З’ясуйте, у яких містах на та яких підприємствах вони були пошиті.

У моєму гардеробі є трикотажний худі бренду Goldi, виготовлений у місті Рівне на фабриці ТОВ «Т-Стиль». Також маю повсякденну флісову куртку бренду M-TAC, пошиту на підприємстві в Києві, та бавовняні шкарпетки виробництва Житомирської панчішної фабрики.

ЗАВДАННЯ ДО МАЛ. 146

3. Порівняйте розміщення в Україні підприємств легкої, хімічної (див. мал. 129, с. 165) та машинобудівної (див. мал. 138, с. 183) промисловості. Поясніть, які чинники спричиняють подібності та відмінності в розміщенні цих виробництв.

Підприємства всіх трьох галузей зосереджені у великих містах і промислових вузлах (Київ, Харків, Дніпро, Одеса, Львів, Запоріжжя), де є багато робочих рук, кваліфіковані фахівці та великий споживчий ринок.

Відмінності полягають у головних орієнтирах:

• Легка промисловість тяжіє до споживача й жіночих трудових ресурсів, тому її фабрики рівномірно розпорошені не лише у великих містах, а й у багатьох малих та середніх містечках (Дунаївці, Богуслав, Тисмениця, Глухів).
• Хімічна промисловість орієнтується на наявність сировини (сірка, солі, нафта й газ), велику кількість води, дешеву електроенергію та нафтопроводи, тому її заводи розташовані переважно на Прикарпатті, у Придніпров’ї та біля морських портів.
• Машинобудування найбільше залежить від металургійної бази (важке машинобудування сходу й Придніпров’я), наукових інститутів (наукоємні прилади в Києві та Харкові) та зручних транспортних магістралей для збирання деталей.

ЗАВДАННЯ ДО ТАБЛИЦІ 16

1. За даними таблиці визначте, у яких регіонах світу розташована більшість із країн-експортерів тканин. Чим це можна пояснити?

Більшість країн-експортерів зосереджена в Азії (Китай, Індія, Бангладеш, Туреччина, В’єтнам, Пакистан) та Європі (Німеччина, Італія, Франція, Велика Британія).

В Азії є величезна кількість дешевих робочих рук, потужні запаси власної бавовни й шовку, а також низькі витрати на виробництво. Країни Європи тримають лідерство завдяки сучасним технологіям, високоякісному обладнанню, світовим брендам і школам дизайну.

2. Відшукайте в переліку країни Європи, що експортують значну кількість тканин. Які види тканин переважають у їхньому експорті? Чому собівартість тканин набагато вища, ніж у країнах Азії?

У списку представлені Німеччина, Італія, Франція, Нідерланди, Велика Британія, Іспанія та Бельгія.

У їхньому експорті переважають дорогі шовкові, вовняні, лляні тканини, а також сучасна синтетика й технічний текстиль спеціального призначення.

Собівартість тканин у Європі вища через великі зарплати робітників, дорогі енергоносії, суворі екологічні норми та значні витрати на розробку нових технологій і дизайну.

3. На прикладі однієї з країн Європи з’ясуйте, які тканини виробляються з власної сировини, а які з імпортної.

На прикладі Франції:

• З власної сировини виготовляють лляні тканини (Франція вирощує власний льон-довгунець) та синтетичні тканини й віскозу (використовують сировину власної розвиненої хімічної промисловості).
• З імпортної сировини виробляють бавовняні тканини (бавовник у Європі не росте, його завозять з Азії, США чи Африки), натуральний шовк (купують у Китаї) та більшість вовни (везуть з Австралії та Нової Зеландії).

4. Які види тканин найчастіше вивозять на світовий ринок, а які тканини експортують найменше?

Найчастіше на світовий ринок вивозять бавовняні та синтетичні тканини, тому що на них існує найбільший повсякденний попит серед покупців усього світу.

Найменше експортують віскозні, комбіновані та спеціальні технічні тканини, а також лляні тканини, виробництво яких зосереджене лише в окремих країнах.

ЗАВДАННЯ ДО ТАБЛИЦІ 17

1. Проаналізуйте дані таблиці й назвіть найбільші країни-експортери одягу та взуття, що розташована в Азії і Європі. Порівняйте їхню спеціалізацію та собівартість виробленої продукції.

В Азії найбільшими експортерами є Китай, В’єтнам, Бангладеш та Індія (одяг), а також Китай, В’єтнам та Індонезія (взуття). У Європі лідирують Італія, Франція, Греція та Німеччина (одяг), а також Італія, Німеччина, Франція, Нідерланди, Іспанія та Польща (взуття).

2. З’ясуйте, які чинники є ключовими у формуванні легкої промисловості в країнах Азії, а які — у країнах Європи.

Для країн Азії ключовими є працересурсний чинник (величезна кількість дешевої робочої сили), власна сировинна база (бавовна, шовк, синтетика) та морські порти для дешевого вивезення товарів.

Для країн Європи головну роль відіграють споживчий чинник (заможні покупці), наука і передові технології (створення розумних тканин), а також центри моди та всесвітньо відомі бренди.

3. Поясніть, імпортний одяг та взуття виробництва яких країн ви найчастіше купуєте й чому саме.

Найчастіше ми купуємо повсякденні речі та спортивне взуття з Китаю, В’єтнаму й Туреччини, тому що вони доступні за ціною, зручні та продаються в більшості магазинів. Для святкових подій або тривалого носіння частіше обираємо європейські бренди (з Польщі чи Німеччини), бо вони вирізняються якісними швами та довговічними матеріалами.

ЗАВДАННЯ

Поясніть, які основні чинники сприяли розвитку виробництва тканин, одягу та взуття в Китаї та інших азійських країнах. Які конкурентні переваги мають ці країни на світовому ринку продукції легкої промисловості?

Розвитку цих виробництв сприяли величезні запаси дешевої робочої сили, багата власна сировина (бавовник, шовк, хімічні волокна) та вигідне приморське положення для швидкого морського експорту.

Головними конкурентними перевагами азійських країн є низька собівартість товарів, гігантські обсяги випуску та вміння швидко шити готові колекції для будь-яких міжнародних компаній.

ОЦІНЮЄМО СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ

1 бал • 1. Назвіть основні виробництва, представлені в легкій промисловості України.

Текстильне виробництво (бавовняне, вовняне, шовкове, трикотажне та переробка технічних конопель), швейне виробництво (готовий і спеціальний одяг), шкіряно-взуттєва промисловість та хутряне виробництво.

2. Поясніть, які чинники спричинили бурхливий розвиток легкої промисловості в азійських країнах.

Величезна кількість дешевої робочої сили знижує витрати на пошиття виробів. Допомагають також власна сировинна база (бавовна, шовк, вовна) і вихід до морських портів, звідки готові речі дешево розвозять по всьому світу.

3. Проілюструйте конкретними прикладами вплив працересурсного та споживчого чинників на розвиток текстильного, швейного та взуттєвого виробництв в Україні.

Працересурсний чинник визначає роботу швейних і взуттєвих фабрик у містах із вільними жіночими руками або фаховими училищами, як-от пошиття одягу й військової амуніції у Фастові чи взуття у Броварах. Споживчий чинник зосереджує пошиття одягу та постільної білизни у великих містах і центрах агломерацій (Київ, Харків, Дніпро, Львів), де є багато покупців та працюють торговельні мережі.

4. Покажіть на карті найбільші країни-виробники тканин, одягу та взуття в Європі та Азії. Порівняйте спеціалізацію високорозвинених країн та країн, що розвиваються, на світових ринках продукції легкої промисловості.

В Азії на карті треба показати Китай, Індію, В’єтнам, Бангладеш та Індонезію, а в Європі — Італію, Німеччину, Францію та Іспанію.

5. Дізнайтеся, які підприємства легкої промисловості існують у вашій місцевості. Поясніть їх спеціалізацію та чинники її формування.

У нашому регіоні діють швейні майстерні та фабрика з виготовлення повсякденного трикотажного й захисного робочого одягу. Вони виникли завдяки наявності швачок (працересурсний чинник) та великому попиту місцевих жителів і підприємств на робочий одяг і форму (споживчий чинник).

6. Оцініть сучасний стан та перспективи розвитку різних виробництв легкої промисловості в Україні.

Галузь працює у важких умовах війни через перебої зі світлом, нестачу працівників і дорогу імпортну тканину, але водночас повністю забезпечує формою та амуніцією захисників України. Перспективи полягають у переході на власні бренди з високою доданою вартістю, розвитку індустріальних парків, переробці сировини конопель і впровадженні екологічних стандартів повторної переробки тканин.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

1. За текстом підручника з’ясуйте, які виробництва легкої промисловості представлені в національній економіці Україні.

Текстильне (виготовлення ниток, тканин, трикотажного полотна, мотузок і нетканих матеріалів), швейне (пошиття повсякденного й ділового одягу, форми для військових і спецодягу), шкіряно-взуттєве та хутряне виробництва.

2. Користуючись текстом підручника та тематичною картою в атласі, запишіть у таблицю назви найбільших центрів виробництва тканин, одягу, взуття, хутряних виробів в Україні.

3. Користуючись заповненою таблицею, відповідними умовними знаками нанесіть на контурну карту зазначені центри та підпишіть їхні назви.

Інструкція для виконання роботи на контурній карті України:

1. Створіть у полі «Умовні позначення» (легенда карти) кольорові кружечки або значки для кожного напряму: наприклад, синій кружечок — текстильне виробництво, червоний — швейне, коричневий — шкіряно-взуттєве, жовтий — хутряне.
2. Знайдіть на карті великі міста-вузли легкої промисловості, де поєднується кілька галузей, і поставте біля них відповідні значки: біля точок міст Київ, Харків, Львів, Дніпро нанесіть комбіновані значки швейної, взуттєвої та текстильної галузей і чітко підпишіть їхні назви друкованими літерами.
3. Позначте та підпишіть спеціалізовані центри текстилю: Чернігів (вовняні тканини), Рівне (трикотажне полотно й тканини), Славута й Дунаївці на Хмельниччині (сукно, ковдри), Глухів і Хорошів (переробка технічних конопель).
4. Нанесіть окремими позначками відомі центри хутряної промисловості: Тисмениця (Івано-Франківська область), Ясіня (Закарпаття), Балта (Одеська область) та Жмеринка (Вінницька область).
5. Позначте центри взуттєвого виробництва: Запоріжжя, Хмельницький, Черкаси, Бровари. Усі написи зробіть охайно кульковою або гелевою ручкою паралельно лініям градусної сітки.

4. З’ясуйте чинники розміщення різних виробництв легкої промисловості та впишіть їх у таблицю.

5. Поділіться результатами своїх досліджень із однокласниками. Поясніть, які проблеми й чому характерні для різних виробництв легкої промисловості України.

• Гостра нестача робочих рук і технічних фахівців: багато кваліфікованих швачок та інженерів виїхали за кордон або змінили професію через війну.
• Залежність від імпортної сировини: підприємства майже не мають власної бавовни чи якісної нитки, тому купують матеріали за валюту за кордоном, що робить вироби дорожчими.
• Висока собівартість продукції та сильна конкуренція з дешевим імпортом із Китаю, Туреччини й Бангладеш.
• Перебої з електроенергією та руйнування інфраструктури: через удари по енергосистемі фабрики зупиняють верстати або витрачають великі кошти на генератори.
• Робота за давальницькою схемою для брендів ЄС: українські фабрики часто лише відшивають чужі замовлення з чужої тканини, отримуючи найменшу частку прибутку в ланцюгу вартості.