§ 10. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО, ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В СУЧАСНОМУ СВІТІ

• До змісту відповідей

ЗАВДАННЯ

Розгляньте схему й назвіть виробництва первинного сектору економіки. З’ясуйте, що є результатами діяльності кожного з них. Чому всі вказані виробництва віднесені до первинного сектору економіки? Які з них розвиваються у вашій місцевості?

До виробництв первинного сектору економіки належать сільське господарство, лісове господарство, рибальство, полювання та добувна промисловість.

Результатами їхньої діяльності є:

• сільськогосподарська продукція рослинництва (зерно, овочі, фрукти) та тваринництва (м’ясо, молоко, яйця, вовна);
• деревина, сок, дикорослі ягоди, гриби та лікарські рослини у лісовому господарстві;
• риба, молюски, ракоподібні та морепродукти у рибальстві;
• дичина, шкіра та хутро у полюванні;
• паливні, металеві й неметалеві корисні копалини у добувній промисловості.

Усі ці виробництва віднесені до первинного сектору економіки, оскільки вони вилучають сировину й природні ресурси безпосередньо з навколишнього середовища без їхньої глибокої промислової переробки.

У більшості регіонів України найбільш розвиненими є сільське господарство, лісове господарство та добувна промисловість.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Які виробництва забезпечують людей продуктами харчування?

Людей продуктами харчування забезпечують первинні виробництва — сільське господарство (рослинництво й тваринництво) та рибальство, а також харчова промисловість, яка здійснює переробку одержаної сировини на готові продукти.

2. Яка різниця між поняттями «їжа» та «поживні речовини»?

Їжа — це продукти харчування у натуральному або переробленому вигляді, які споживає людина, тоді як поживні речовини — це хімічні компоненти їжі (білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини та вода), які засвоюються організмом для забезпечення його життєдіяльності, побудови тканин і покриття енергетичних витрат.

3. Яка добова норма калорійності їжі для людини (з уроків біології)?

Добова норма калорійності їжі залежить від статі, віку та рівня фізичного навантаження і становить у середньому від 1800 до 2700 ккал на добу для дорослої людини, а для підлітків 14–15 років складає орієнтовно 2400–2900 ккал на добу.

4. Що таке продуктивність праці?

Продуктивність праці — це економічний показник ефективності трудової діяльності, який визначається кількістю продукції, виробленої одним працівником за одиницю часу, або обсягом часу, витраченого на виготовлення одиниці продукції.

[!ERROR] Не вдалося обробити партію запитань №2.

ЗАВДАННЯ

2. Знайдіть інформацію про явний та прихований голод. Чим небезпечний кожен із них? З’ясуйте, у яких регіонах світу та з яких причин вони проявляються.

Явний (кількісний) голод — це гостра нестача їжі та енергетичної цінності раціону, за якої людина споживає меншу кількість калорій, ніж потрібно для підтримання життєдіяльності. Він небезпечний виснаженням організму, виникненням дистрофії, зростанням дитячої смертності та епідемій. Цей вид голоду проявляється переважно в країнах Тропічної Африки (Субсахарська Африка) та окремих регіонах Південної й Південно-Західної Азії (Ємен, Сомалі, Південний Судан, Афганістан). Основними причинами явного голоду є збройні конфлікти, стихійні лиха, посухи, бідність та руйнування сільськогосподарської інфраструктури.

Прихований (якісний) голод — це неповноцінне харчування, за якого людина споживає достатню кількість калорій, але відчуває хронічний дефіцит важливих мікронутрієнтів (вітамінів, мінеральних речовин та повноцінних білків). Він небезпечний порушеннями фізичного й розумового розвитку дітей, ослабленням імунітету, залізодефіцитною анемією та хронічними захворюваннями органів. Прихований голод поширений у багатьох країнах Латинської Америки, Південної та Південно-Східної Азії, а також серед малозабезпечених верств населення розвинених країн. Головними причинами є низький рівень доходів населення, висока вартість якісних білкових і вітамінних продуктів та переважання в щоденному раціоні дешевої вуглеводної їжі (кукурудзи, рису, пшениці).

ЗАВДАННЯ

1. Використовуючи схему та текст підручника, порівняйте екстенсивний та інтенсивний способи розвитку сільського господарства.

Екстенсивний спосіб розвитку сільського господарства передбачає збільшення обсягів продукції за рахунок кількісного приросту ресурсів: розширення посівних площ, збільшення поголів’я тварин, залучення додаткової кількості робітників та споруд. Він базується на старих технологіях без залучення досягнень науки, характеризується малопродуктивною фізичною працею та призводить до знищення природних екосистем. Цей спосіб притаманний найменш розвиненим країнам світу.

Інтенсивний спосіб розвитку орієнтований на зростання виробництва завдяки якісним показникам: впровадженню нових технологій, передових методів організації праці, підвищенню кваліфікації робітників. Він супроводжується зростанням капіталовкладень на зрошення, механізацію, автоматизацію, хімізацію та використання біотехнологій. Цей спосіб забезпечує високу продуктивність праці та характерний для високорозвинених країн і країн з високими доходами.

2. Обговоріть у групі переваги та недоліки екстенсивного та інтенсивного ведення сільського господарства. Запропонуйте оптимальне рішення щодо методів ведення сучасного сільського господарства.

Переваги та недоліки методів ведення сільського господарства:

Оптимальним рішенням для сучасного сільського господарства є застосування екологізованого інтенсивного виробництва (сталого агровиробництва). Воно поєднує новітні високоефективні технології (точне землеробство, крапельне зрошення, біологічний захист рослин) із збереженням родючості ґрунтів, мінімізацією хімічного забруднення та вирощуванням безпечної екологічної продукції.

3. Поясніть причини тенденції до скорочення зайнятості в сільському господарстві всіх країн світу. Порівняйте зайнятість у сільському господарстві високорозвинених та найменш розвинених країн. Поясніть причини розбіжностей.

Основною причиною скорочення зайнятості в сільському господарстві у світі є зростання продуктивності праці через інтенсифікацію виробництва, автоматизацію, механізацію та цифровізацію аграрного сектору. Використання сучасної техніки дозволяє отримувати більші обсяги продукції із залученням незначної кількості робітників.

Порівняння зайнятості:

• У високорозвинених країнах у сільському господарстві працює лише 3–9% економічно активного населення (наприклад, у Великій Британії — 1,3%).
• У найменш розвинених країнах цей показник становить 60–75%, а в окремих державах Африки досягає 90%.

Причини розбіжностей полягають у різному рівні технічного оснащення та способі ведення господарства. У високорозвинених країнах аграрний сектор високомеханізований, завдяки чому одне фермерське господарство здатне забезпечити продуктами 75–80 осіб. У найменш розвинених країнах домінує дрібнотоварне екстенсивне господарство з низьким рівнем агротехніки, де переважає малопродуктивна ручна праця, а одна селянська родина спроможна забезпечити їжею лише себе.

ЗАВДАННЯ

1. Використовуючи схему та текст підручника, порівняйте дрібнотоварне та високотоварне виробництва в сільському господарстві. З’ясуйте, які форми власності на землю та засоби виробництва представлені в кожному з них.

Дрібнотоварне виробництво характеризується невеликими за розмірами господарствами, орієнтованими переважно на власне споживання (напівнатуральне господарство). Для нього властиві низький рівень агротехніки, переважання малопродуктивної ручної праці та використання праці членів родини. Формами власності та організації є приватна та сімейна власність (особисті селянські господарства), а також великі приватні поміщицькі землі, що здаються в оренду селянам (латифундії).

Високотоварне виробництво представлене великими господарствами та їх об’єднаннями, спрямованими на виробництво великих обсягів продукції для продажу на внутрішньому та зовнішньому ринках. Всі процеси базуються на використанні сучасних агротехнологій, механізованої й автоматизованої праці та залученні найманої робочої сили. У цьому секторі представлені приватна, корпоративна та державна (у розвинених країнах до 1/3 площ) форми власності на землю та засоби виробництва. Формами організації є агрохолдинги, агрофірми та фермерські господарства.

ЗАВДАННЯ

2. Наведіть приклади різних форм організації дрібнотоварного та високотоварного виробництва в Україні та у вашій місцевості. Поміркуйте, які існують переваги та проблеми в організації їхньої роботи.

Прикладами дрібнотоварного виробництва в Україні є особисті селянські господарства (присадибні ділянки, городи, утримання 1–2 корів чи свійської птиці окремими родинами). Прикладами високотоварного виробництва є агрохолдинги (наприклад, «Кернел», «МХП», «Нібулон»), агрофірми та фермерські господарства.

ОЦІНЮЄМО СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ

1. Чим займається сільське господарство? Які основні продукти його діяльності?

Сільське господарство займається вирощуванням культурних рослин та розведенням свійських тварин для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості — сировиною. Основними продуктами його діяльності є зерно, овочі, фрукти, технічні культури (соняшник, цукровий буряк, бавовник), а також м’ясо, молоко, яйця, вовна та шкіра.

2. Поясніть своїми словами зміст поняття «аграрні відносини», «дрібнотоварне виробництво», «високотоварне виробництво».

Аграрні відносини — це економічні та правові взаємини між людьми, господарствами й державою щодо володіння, користування землею та розподілу сільськогосподарської продукції.
Дрібнотоварне виробництво — це форма сільськогосподарського господарювання на невеликих ділянках із використанням переважно ручної праці, спрямована на власне споживання з можливим продажем незначних надлишків.
Високотоварне виробництво — це великі механізовані господарства, орієнтовані на масовий випуск сільськогосподарської продукції для продажу на ринку.

3. Які сучасні тенденції простежуються в розвитку світового сільського господарства? Наведіть приклади їхнього прояву в Україні чи вашій місцевості.

До основних сучасних тенденцій розвитку світового сільського господарства належать інтенсифікація виробництва, зростання продуктивності праці, скорочення частки зайнятих у сільському господарстві, впровадження біотехнологій, механізації й автоматизації, а також розвиток органічного землеробства. В Україні це проявляється у створенні потужних агрохолдингів із сучасною технікою, впровадженні точного землеробства та збільшенні площ під органічними сільськогосподарськими культурами.

4. Порівняйте екстенсивний та інтенсивний способи розвитку сільського господарства. Який з них і чому найбільш актуальний для економіки України?

Екстенсивний спосіб передбачає збільшення обсягів продукції за рахунок розширення посівних площ, збільшення поголів’я худоби та залучення додаткової ручної праці без якісної зміни технологій. Інтенсивний спосіб ґрунтується на застосуванні новітніх технологій, механізації, селекції, внесенні добрив та підвищенні кваліфікації робітників, що дає змогу підвищувати врожайність та продуктивність на вже наявних площах. Для економіки України найбільш актуальним є інтенсивний спосіб, оскільки земельні ресурси країни практично повністю освоєні, а зростання конкурентоспроможності на світовому ринку вимагає підвищення врожайності та ефективності використання кожного гектара землі.

ОЦІНЮЄМО СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ

5. Поясніть, як розв’язати протиріччя між зростальними потребами людей у сільгосппродукції та скороченням зайнятих у сільському господарстві.

Розв’язати протиріччя між зростаючими потребами у продовольстві та скороченням кількості працюючих у сільському господарстві можливо шляхом інтенсифікації виробництва та підвищення продуктивності праці. Для цього застосовують сучасні технології, механізацію, автоматизацію, точне землеробство, біотехнології та ефективні методи організації праці. Завдяки високій продуктивності праці один фермер здатний забезпечити продуктами харчування десятки людей, що дає змогу збільшувати обсяги виробництва за умов зменшення кількості зайнятих робітників.

6. Яким чином громадськість здатна вплинути на дотримання виробниками та реалізаторами сільгосппродукції принципу продовольчої безпеки?

Громадськість може впливати на дотримання принципу продовольчої безпеки через свідомий вибір споживачів, які віддають перевагу сертифікованій та якісній продукції і відмовляються від купівлі небезпечних товарів. Також важливу роль відіграють громадські організації з захисту прав споживачів, які здійснюють моніторинг якості товарів, проводять незалежні експертизи та оприлюднюють їхні результати. Крім того, громадяни можуть звертатися зі скаргами до державних контролюючих органів у разі виявлення порушень та ініціювати громадські перевірки пунктів продажу й виробництва.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Які сільськогосподарські рослини і тварини вам відомі? З якою метою їх вирощують?

Серед сільськогосподарських рослин відомі зернові (пшениця, кукурудза, рис), технічні (соняшник, цукровий буряк, бавовник), овочеві та фрукти (картопля, томати, яблука). Їх вирощують для забезпечення людей продуктами харчування, тваринництва — кормами, а промисловості — сировиною для виробництва тканин, олії, цукру та біопалива. З-поміж сільськогосподарських тварин відомі велика рогата худоба, свині, вівці, кози та свійська птиця (кури, качки, індики). Їх розводять з метою отримання цінних продуктів харчування (м’яса, молока, яєць), а також сировини для легкої промисловості (вовни, шкіри).

2. Чим відрізняються однорічні, дворічні та багаторічні рослини (з уроків біології)?

Однорічні рослини проходять увесь життєвий цикл від проростання насіння до дозрівання нового насіння й відмирання протягом одного вегетаційного періоду (наприклад, пшениця, кукурудза, соняшник). Дворічні рослини у перший рік життя утворюють вегетативні органи та накопичують поживні речовини, а на другий рік цвітуть, дають насіння та відмирають (наприклад, цукровий буряк, морква, капуста). Багаторічні рослини живуть понад два роки та здатні цвісти й плодоносити багаторазово протягом свого життя (наприклад, яблуня, виноград, конюшина).

3. Які закономірності поширення ґрунтів та кліматичних умов існують на Землі?

Головною закономірністю є широтна зональність, відповідно до якої кліматичні умови та типи ґрунтів змінюються від екватора до полюсів через нерівномірний розподіл сонячного тепла та зволоження. У гірських районах діє закономірність висотної поясності, де клімат і ґрунтовий покрив змінюються з підйомом від підніжжя до вершин гір.