· Ілля Добрий · ГДЗ · 14 хв. читати

§ 9. Тваринництво і рибне господарство. Зональна спеціалізація сільського господарства України - Географія

ПРИГАДАЄМО

Які особливості природних умов України визначають її потенціал для тваринництва?

Помірний клімат, достатня кількість тепла та наявність великих площ природних луків, пасовищ і сіножатей у долинах річок, на Поліссі та гірських схилах Карпат створюють чудові умови для випасу худоби. Родючі ґрунти дають змогу вирощувати різноманітні кормові та зернові культури, що забезпечує міцну кормову базу для стійлового утримання тварин і птахівництва.

Як рослинництво впливає на розвиток різних галузей тваринництва?

Рослинництво є прямою основою кормової бази тваринництва. Вирощування фуражного зерна (кукурудзи, ячменю, вівса) та відходи переробки соняшнику забезпечують кормами птахівництво й свинарство, посіви кормових трав, коренеплодів і силосних культур живлять молочне та м’ясне скотарство, а відходи цукроваріння (жом, меляса) слугують цінною підгодівлею для великої рогатої худоби.

Яких сільськогосподарських тварин та риб, що розводять в Україні, ви знаєте або бачили у своєму повсякденному житті?

У господарствах і на фермах найчастіше розводять корів, свиней, кіз, овець, коней і кролів, а серед свійських птахів — курей (бройлерів та несучок), качок, гусей, індиків і перепелів. У ставкових і річкових господарствах вирощують коропа, білого амура, товстолобика, щуку, сома, а в гірських районах — райдужну форель.

Працюємо з інформацією

За допомогою карт атласу 9 класу та додаткових джерел інформації визначте структуру тваринництва. Створіть схему або ментальну мапу за результатами пошукової роботи: «Структура тваринництва України».

Схема до завдання

Працюємо з картою

За допомогою тематичних карт атласу 9 класу, тексту § 9 та карт на мал. 38, 40 визначте особливості розміщення тваринництва в Україні: 1) які основні види тваринництва (наприклад, скотарство м’ясного чи молочного напряму, свинарство, птахівництво) переважають у різних областях України? 2) які області в Україні є лідерами за продукцією тваринництва? 3) як розміщення тваринництва залежить від природних умов (агрокліматичні умови, рельєф)? 4) як впливає на розвиток тваринництва кормова база (площі під кормовими культурами, пасовищами)? 5) як впливає споживчий фактор (близькість до великих міст) та сировинний фактор (наявність підприємств з переробки тваринницької продукції) на розміщення окремих галузей тваринництва? 6) назвіть області України, де певні напрями тваринництва представлені мінімально, та припустіть можливі причини такої ситуації.

  1. Скотарство молочного та молочно-м’ясного напрямів переважає в областях Полісся та Лісостепу (Волинська, Рівненська, Житомирська, Чернігівська, Полтавська, Вінницька). Свинарство м’ясо-сального напряму зосереджене в лісостепових та поліських областях (Київська, Львівська, Тернопільська, Хмельницька, Івано-Франківська), а в степових областях переважає сальне свинарство. Птахівництво зосереджене довкола міст-мільйонників та у великих агрохолдингах (Київська, Черкаська, Дніпропетровська, Вінницька області). Вівчарство зосереджене в Карпатах (Закарпатська, Чернівецька) та на півдні (Одеська, Миколаївська).

  2. Лідерами за поголів’ям великої рогатої худоби та надоями молока є Вінницька, Полтавська, Хмельницька, Черкаська та Київська області (середньорічний удій понад 6,0–8,0 тис. л на одну корову). За поголів’ям птиці та виробництвом яєць лідирують Київська (понад 2,5 млрд яєць), Вінницька, Черкаська, Дніпропетровська, Хмельницька та Львівська області.

  3. Рельєф і клімат визначають характер угідь: гірський рельєф Карпат із субальпійськими полонинами придатний для випасу овець і молодняку великої рогатої худоби; достатнє зволоження Полісся сприяє формуванню соковитих заплавних пасовищ для молочних корів; сухий степовий клімат із посушливими пасовищами та степовими травами сприятливий для тонкорунного вівчарства та м’ясного скотарства.

  4. Наявність пасовищ і сіножатей стимулює пасовищне утримання великої рогатої худоби та овець. Висока частка орних земель під зерновими, картоплею та цукровим буряком забезпечує концентрованими та соковитими кормами свинарство і стійлове скотарство.

  5. Споживчий чинник є визначальним для птахівництва та молочного скотарства, оскільки яйця, дієтичне м’ясо птиці та свіже молоко швидко псуються, тому їх виробляють безпосередньо в приміських зонах великих агломерацій. Сировинний чинник визначає тяжіння скотарства до потужних молокозаводів, маслосиркомбінатів і м’ясокомбінатів Лісостепу й Полісся, а свинарства — до спиртових, цукрових заводів і підприємств харчопрому, де використовують виробничі відходи.

  6. Тваринництво мінімально представлене в Луганській, Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях. Основними причинами є ведення бойових дій, окупація, фізичне руйнування ферм, мінування пасовищ, катастрофічні екологічні наслідки після підриву греблі Каховської ГЕС, а також традиційне переважання там у мирний час зернового рослинництва над тваринництвом.

Працюємо групами (у парі)

Використовуючи текст § 9 як основу та додаткові джерела інформації (інтернет, статистичні дані, новини), підготуйте короткий інформаційний огляд «Рибне господарство України: до та після повномасштабної війни». Порівняйте обсяги вилову (або виробництва), основні джерела надходження риби, проблеми та нові напрями розвитку. Спрогнозуйте, які види риб можуть стати основними для українського ринку в найближчому майбутньому.

До повномасштабної війни Україна щорічно виловлювала та виробляла десятки тисяч тонн риби, значну частку якої складав промисловий морський вилов у Чорному й Азовському морях (бичок, тюлька, хамса, шпрот), а також промисел у водосховищах Дніпра. Після початку повномасштабного вторгнення акваторія Азовського моря стала недоступною через окупацію, чорноморський вилов практично зупинений через військові дії, мінну небезпеку й блокування портів, а підрив Каховської ГЕС у 2023 році спричинив екологічну катастрофу та знищив рибний потенціал Дніпровського водосховища і дельти річки.

Основним джерелом рибної продукції всередині країни стали прісноводна аквакультура в центральних і західних областях, де діють безпечні ставкові та басейнові господарства, а також імпорт океанічної риби. Найближчим часом основу вітчизняного ринку становитимуть риби штучного розведення: короп, білий амур, товстолобик, басейнова форель, сом кларієвий та канальний, а також раки.

Уявіть себе аграрним експертом-блогером / експерткою-блогеркою. Підготуйте короткий репортаж (текст, скрайбінг або схему) про одну із сільськогосподарських зон або гірський чи приміський район України. У репортажі схарактеризуйте: 1) сільськогосподарську спеціалізацію обраного регіону; 2) чинники, що її зумовили; 3) перспективні напрями розвитку сільського господарства з урахуванням змін агрокліматичних умов та потреб відновлення України.

Репортаж: Приміська зона Києва — аграрний щит мегаполіса.

  1. Спеціалізація: виробництво продукції щоденного попиту — свіжого молока, сметани, вершків, твердих сирів, яєць, охолодженого м’яса бройлерів, парникових та тепличних овочів (огірків, томатів, зелені), а також ягідних культур (полуниці, малини).

  2. Чинники формування: величезний платоспроможний ринок збуту (мільйонне населення столиці), розвинена транспортна мережа для швидкої доставки, наявність потужних переробних комбінатів і спеціалізованих комбікормових заводів.

  3. Перспективи: будівництво сучасних енергонезалежних вертикальних ферм та гідропонних теплиць із замкненим циклом, перехід на біогазові установки для переробки відходів ферм в енергію, створення мережі невеликих сімейних сироварень і крафтових птахоферм для гарантування продовольчої стійкості столиці.

Складаємо меседжі до питань

1. Підготуйте есе або постер на тему: «Географія основних видів сільськогосподарських тварин в Україні».

Есе: Географія основних видів сільськогосподарських тварин в Україні

Розміщення сільськогосподарських тварин в Україні має чітку територіальну диференціацію, яка зумовлена природно-кормовою базою та тяжінням до ринків збуту.

Скотарство зосереджене переважно в лісостепових та поліських областях. Тут значні площі природних сіножатей, луків і високі врожаї кормових трав забезпечують розвиток молочно-м’ясного напряму (зокрема у Волинській, Вінницькій, Полтавській та Хмельницькій областях). Свинарство розвивається там, де є великі врожаї картоплі, цукрових буряків і фуражного зерна — у Лісостепу та на Поліссі вирощують м’ясо-сальних свиней, тоді як у Степу на відходах баштанництва й зернових — свиней сального типу.

Птахівництво має виражену приміську орієнтацію та концентрується на великих промислових птахофабриках біля міст-мільйонників (Київська, Черкаська, Дніпропетровська області), оскільки залежить від готових комбікормів та швидкого збуту продукції. Вівчарство зосереджене в двох контрастних ареалах: у Карпатах, де використовують гірські пасовища для отримання м’яса, молока та шерсті, та в південних посушливих степах Одещини й Миколаївщини, де природні пасовища дають змогу розводити овець тонкорунного напряму.

2. Назвіть чинники розміщення напрямів тваринництва України: 1) скотарства (м’ясне, молочне, м’ясо-молочне, молочно-м’ясне); 2) свинарства (м’ясне, сальне, м’ясо-сальне), вівчарства (м’ясо-вовняне, молочне, вовняне), птахівництва (яєчне, м’ясне, м’ясо-яєчне) (на вибір).

Скотарство розміщується під впливом кормового та споживчого чинників: молочне та молочно-м’ясне скотарство потребує соковитих трав і свіжих зелених кормів (розвивається на Поліссі та в приміських зонах для швидкого продажу молока), тоді як м’ясо-молочне й м’ясне скотарство базується на грубих і польових кормах та відходах харчової промисловості, тому розвивається у степових і лісостепових районах.

Свинарство повністю залежить від кормової бази (зерно, картопля, цукрові буряки) та споживача: м’ясний і м’ясо-сальний напрями тяжіють до картоплярських і зернових районів Лісостепу й Полісся, а сальний — до зернового півдня. Вівчарство орієнтується виключно на дешеві пасовищні угіддя (сухі степи півдня для вовняного напряму та гірські луки Карпат для м’ясо-вовняного й молочного). Птахівництво є типовою приміською галуззю, розміщення якої визначається споживчим чинником та наявністю комбікормових заводів.

3. Охарактеризуйте стан рибного господарства України в умовах війни та визначте ключові напрями його відновлення та розвитку.

Через воєнні дії галузь зазнала катастрофічних втрат: втрачено доступ до Азовського моря, припинено промисел у Чорному морі, пошкоджено інфраструктуру ферм на півдні та сході, заміновано водойми, а після теракту на Каховській ГЕС зруйновано екосистеми пониззя Дніпра.

Ключовими напрямами відновлення є зміщення акценту на внутрішню аквакультуру (вирощування коропа, форелі, товстолобика та сома в басейнових і ставкових господарствах центру й заходу України), впровадження установок замкненого водопостачання (УЗВ), очищення водойм від вибухонебезпечних предметів і залучення європейських інвестицій для будівництва сучасних мальовничих інкубаторів.

4. Покажіть на карті України сільськогосподарські зони, гірські та приміські райони.

На карті виділяють:

  • Поліську зону — охоплює північну частину країни (Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська, Сумська області);
  • Лісостепову зону — широка смуга від Прикарпаття на заході до кордону на сході, перетинає середню течію Дністра та Дніпра;
  • Степову зону — займає весь південь і схід (Причорноморська й Приазовська низовини);
  • Гірські райони — Українські Карпати (Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька області);
  • Приміські райони — кільцеві смуги радіусом 30–60 км навколо міст-мільйонників та агломерацій (Київ, Харків, Одеса, Дніпро, Запоріжжя, Львів).

5. Заповніть таблицю «Аграрна спеціалізація зон і районів України», за допомогою якої порівняйте сільськогосподарські зони, гірські та приміські райони України:

Параметри порівнянняПоліська зонаЛісостепова зонаСтепова зонаГірські райониПриміські райони
Основні сільськогосподарські культуриОзиме жито, овес, гречка, картопля, хміль, льон-довгунецьОзима пшениця, цукровий буряк, кукурудза на зерно, ячмінь, соняшник, садиОзима пшениця, соняшник, кукурудза, рис, соя, кавуни, дині, томати, виноградКормові трави, жито, овес, картопля, у долинах Закарпаття — виноград, яблукаОвочі відкритого й закритого ґрунту (теплиці), ягоди, зелень, картопля, квіти
Провідні напрями розведення сільськогосподарських тваринМолочне та молочно-м’ясне скотарство, свинарство, бджільництвоМолочно-м’ясне скотарство, м’ясо-сальне свинарство, бройлерне птахівництвоМ’ясне та м’ясо-молочне скотарство, сальне свинарство, тонкорунне вівчарствоМ’ясо-вовняне вівчарство, молочно-м’ясне скотарствоМолочне скотарство, яйцеве та м’ясне птахівництво, свинарство
Особливості рибного господарстваСтавкове вирощування коропа, товстолобика, вилов у поліських озерах та річкахРозвинене ставкове рибництво (короп, білий амур), регульовані водойми басейну ДніпраСтавкове та лиманне господарство; до війни — вилов в Азовському і Чорному моряхРозведення струмкової та райдужної форелі у басейнах зі швидкою гірською водоюІнтенсивне вирощування товарної риби в УЗВ-басейнах та штучних садках біля міст
Природні та суспільні чинники розвитку спеціалізаціїДерново-підзолисті ґрунти, надмірне зволоження, великі площі луків; переробні комбінатиЧорноземи та сірі лісові ґрунти, помірне тепло, висока густота населення, густа мережа цукрових і молочних заводівЧорноземи, висока сонячна радіація, дефіцит вологи (потреба в зрошенні); зернові елеватори й портиСкладний гірський рельєф, велика частка альпійських пасовищ, специфічний мікроклімат низовин ЗакарпаттяВеличезний щоденний попит міського населення на свіжу їжу, наявність транспортних магістралей

Кейс-випадки

Україна стикається з подвійною загрозою для сільськогосподарських угідь: 1) втратою земель через забудову (в перспективі – при повоєнному відновленні) та 2) деградацією через нераціональне ведення господарства (ерозія, виснаження, забруднення). Це ставить під загрозу продовольчу безпеку та економічний потенціал країни. Поясніть, чому втрата та деградація сільськогосподарських угідь є критичною проблемою для України. Які можливі основні наслідки (економічні, екологічні, соціальні)? Запропонуйте заходи, які допомогли б Україні комплексно зберегти та раціонально використовувати свої сільськогосподарські угіддя.

Земля є ключовим стратегічним ресурсом та основою аграрного експорту країни. Руйнування родючого шару незворотне або потребує сотень років для відновлення.

Наслідки:

  • Економічні: падіння врожайності, зниження валютних надходжень від агроекспорту, здорожчання продуктів харчування, колосальні витрати на рекультивацію земель.
  • Екологічні: вітрова й водна ерозія, збіднення біорізноманіття, замулення малих річок, утворення ярів, пилові бурі, опустелювання степової зони.
  • Соціальні: втрата робочих місць у селах, відтік населення з аграрних регіонів, зниження рівня життя в сільській місцевості.

Заходи комплексної охорони:

  • Суворе дотримання науково обґрунтованих сівозмін і заборона безперервного вирощування соняшнику, кукурудзи та ріпаку на одному полі.
  • Законодавча заборона вилучення цінних чорноземів під житлову чи промислову забудову та спрямування нового будівництва на малопродуктивні землі.
  • Масштабне відновлення полезахисних лісосмуг і терасування схилів для боротьби з ерозією.
  • Гуманітарне розмінування полів і біологічна рекультивація ділянок, забруднених залишками снарядів та пально-мастильних матеріалів.

Творча лабораторія

Стартап у своєму рідному краї: уявіть, що ви плануєте відкрити власне фермерське господарство у своїй місцевості. Проаналізуйте природно- та суспільно-географічні чинники, які впливають на ваше рішення. Оберіть та обґрунтуйте один з напрямів спеціалізації: або традиційний (з урахуванням природних умов, агрокліматичних ресурсів, споживчого фактору), або альтернативний (інноваційний) (вирощування бавовнику, розведення равликів, нішеві культури чи тварини). Коротко опишіть, яку продукцію ви вироблятимете, для кого та які виклики й можливості бачите.

Проєкт стартапу: Екоферма з вирощування спаржі та розведення середземноморських равликів (Helix aspersa)

Чинники вибору: наявність легких супіщаних ґрунтів і помірного зволоження Лісостепу / приміської зони, близькість до обласного центру з мережею ресторанів та супермаркетів.

Продукція: свіжа дієтична спаржа у весняний період та живі равлики, равликове філе й делікатесна ікра влітку й восени.

Цільова аудиторія: заклади громадського харчування (ресторани), мережі крафтових магазинів здорового харчування, приватні споживачі, а в перспективі — експорт партій до країн ЄС.

Можливості: висока рентабельність за рахунок компактної площі господарства, відсутність потреби у великому парку важкої техніки, зростання попиту на натуральну нішеву їжу.

Виклики: висока частка ручної праці під час збору спаржі, необхідність точного контролю мікроклімату й вологості у вольєрах для равликів, витрати на сертифікацію продукції за стандартами ЄС.

Спостерігаємо, проєктуємо, досліджуємо

1. Спостереження за напрямами ведення тваринництва (рибного господарства) у своїй місцевості.

План і результати спостереження:

  1. Об’єкти: приватно-орендний ставок на околиці селища та сімейна молочна мініферма.
  2. Спостереження за тваринництвом: у приватному секторі та на невеликих фермах домінує утримання корів молочних порід та свиней. Корови випасаються на природних луках у долині місцевої річки з травня по жовтень, а взимку переходять на стійлове годування сіном, силосом, дертю та комбікормом. Молоко здають заготівельникам переробного заводу або реалізують на міському базарі.
  3. Спостереження за рибним господарством: у ставку функціонує комбіноване вирощування коропа, товстолобика та білого амура. Товстолобик очищує водойму від мікроскопічних водоростей, амур поїдає жорстку рослинність, а короп споживає придонні організми та зернову підгодівлю.
  4. Висновок: структура місцевого тваринництва та рибництва чітко відповідає ресурсам території — наявності заплавних лук і джерел води, а продукція знаходить гарантований збут у найближчих населених пунктах.

2. Визначення напрямів фермерської діяльності в Україні та своїй місцевості.

План визначення напрямів фермерської діяльності:

  1. Загальнодержавні напрями в Україні:
  • Рослинництво: вирощування експортних зернових культур (озима пшениця, кукурудза на зерно, ячмінь) та технічних олійних культур (соняшник, ріпак, соя). У західних і центральних областях поширене вирощування овочів, ягід, фруктів та цукрового буряка.
  • Тваринництво: переважають птахівництво (м’ясні бройлери та курячі яйця) і свинарство, які забезпечують швидкий обіг коштів, а також розвивається молочне скотарство в господарствах промислового типу.
  1. Напрями фермерської діяльності у своїй місцевості (на прикладі центральних областей / Лісостепу):
  • Виробництво зерна кукурудзи та озимої пшениці для внутрішнього споживання та експорту.
  • Овочівництво відкритого й закритого ґрунту (картопля, капуста, морква, огірки, томати в теплицях) через близькість до великих споживчих ринків міст.
  • Свинарство м’ясо-сального напряму на кормах власного виробництва (фуражне зерно, кукурудза).
  • Нішеві та інноваційні напрями: ягідництво (лохина, малина, полуниця), пасіки (виробництво меду та прополісу), локальні крафтові сироварні з переробки козячого й коров’ячого молока.

Висновок: фермерська діяльність формується на основі поєднання природних ресурсів (якість ґрунтів, сума температур) та економічних чинників — близькості ринків збуту й доступності переробних потужностей.

3. Необхідність охорони та збереження сільськогосподарських угідь: а) в умовах повномасштабної війни; б) своєї місцевості (на вибір).

а) В умовах повномасштабної війни:
Через бойові дії мільйони гектарів українських полів зазнали мінування, ураження вирвами від снарядів, ракетного палива та важких металів. Руйнування Каховської ГЕС знищило системи зрошення на півдні України, що призводить до опустелювання земель Херсонщини та Запоріжжя. Пожежі на полях і рух важкої бронетехніки знищують родючий гумусовий шар і лісосмуги.

Заходи збереження та відновлення угідь:

  • Прискорене технічне розмінування полів за допомогою спеціалізованої техніки та дронів.
  • Проведення рекультивації: засипання вирв, хімічний аналіз ґрунтів і виведення найбільш отруєних токсинами ділянок з обробітку під заліснення або фітомеліорацію (висаджування трав, що витягують важкі метали).
  • Відновлення систем водопостачання та зрошення на півдні з використанням енергоощадних технологій (краплинного поливу).
  • Законодавчий контроль якості ґрунтів і продукції для гарантування продовольчої безпеки.

б) Своєї місцевості:
Головними загрозами для угідь є водна та вітрова ерозія, виснаження ґрунтів через недотримання сівозмін (надмірні посіви соняшнику, кукурудзи, ріпаку кілька років поспіль), а також відчуження орних земель під забудову житлом і складами поблизу міст.

Заходи збереження угідь:

  • Дотримання науково обґрунтованих сівозмін із обов’язковим поверненням багаторічних бобових і кормових трав, які накопичують азот у ґрунті.
  • Використання щадних методів обробітку землі (безвідвальна оранка, посів за технологією No-till) для збереження вологи й структури ґрунту.
  • Очищення та догляд за полезахисними смугами дерев, які захищають ґрунт від видування вітром.
  • Обмеження хімічного навантаження: перехід на органічні добрива та біологічні засоби захисту рослин.

Працюємо з інтернет-ресурсами

За допомогою інтернет-джерел дізнайтесь, коли були одомашнені основні тварини, що характерні для України (наприклад, корова, свиня, кінь, вівця, курка), та напишіть короткий звіт про те, як одомашнення цих тварин вплинуло на розвиток сільського господарства в Україні.

Звіт: Історія одомашнення свійських тварин та їхній вплив на сільське господарство України

  1. Час і регіони одомашнення основних тварин:
  • Вівця — одомашнена близько 10–11 тис. років тому на Близькому Сході; стала однією з перших приручених продуктивних тварин.
  • Корова (дикий предок — тур) — приручена близько 10 тис. років тому в регіоні Родючого півмісяця (Анатолія, Близький Схід).
  • Свиня (дикий кабан) — одомашнена близько 9 тис. років тому паралельно на Близькому Сході та у Східній Азії.
  • Кінь (дикий тарпан) — одомашнений приблизно 5,5–6 тис. років тому (IV тисячоліття до н. е.). Археологічні розкопки підтверджують, що одним із головних світових осередків одомашнення коня були степи сучасної України (пам’ятки Середньостогівської та Дереївської археологічних культур).
  • Курка (банківський півень) — одомашнена близько 4–5 тис. років тому в Південно-Східній Азії, а на територію України завезена за доби раннього заліза (I тисячоліття до н. е.).
  1. Вплив одомашнення тварин на розвиток сільського господарства в Україні:
  • Перехід до відтворювального господарства: розведення корів, овець і свиней дало прадавнім племенам на території України стабільне джерело білкової їжі (молока, сиру, м’яса, тваринного жиру), знизивши залежність від полювання та сезонного браку кормів.
  • Отримання цінної ремісничої сировини: шкіра, вовна, пух і пір’я забезпечили виготовлення міцного теплий одягу, взуття й тканин, що дозволило комфортно освоювати регіони з холодними зимами.
  • Революція в землеробстві завдяки тягловій силі: використання волів і коней дало змогу замінити мотику плугом, розорати щільні степові та лісостепові чорноземи, багаторазово збільшити обсяги вирощування зерна та швидкість перевезення врожаю.
  • Підвищення родючості полів: гній став головним природним добривом, що дало змогу підтримувати родючість ґрунтів і зумовило перехід до осілого рільництва (зокрема розквіт хліборобської трипільської культури).
  • Формування господарської структури: наявність пасовищ у лісах і степах зумовила формування комбінованого типу українського господарства, де землеробство і тваринництво стали взаємопов’язаними основами аграрного виробництва.
Назад