· Ілля Добрий · ГДЗ · 17 хв. читати

§ 18. Значення та особливості технологій хімічного виробництва. Хімічне виробництво в Україні - Географія

ПРИГАДАЄМО

На яких ключових питаннях ми зосереджуємо увагу, характеризуючи галузі вторинного сектору економіки?

Аналіз переробних виробництв охоплює їхнє значення в економіці, сировинну базу, технологічні особливості, структуру продукції та основні чинники розміщення підприємств (сировинний, паливно-енергетичний, водний, споживчий, працересурсний, науковий чи екологічний). Також оцінюють форми суспільної організації виробництва (концентрацію, комбінування, кооперування), сучасні проблеми галузі, вплив на довкілля та перспективи розвитку в умовах сталого господарювання.

Які природні ресурси можуть слугувати сировиною для хімічного виробництва?

Сировинна база галузі охоплює мінеральні копалини (сірку, фосфорити, апатити, кам’яну та калійні солі, вапняк), паливні вуглеводні (природний газ, нафту, кам’яне та буре вугілля, горючі сланці), рослинну біомасу (деревину, відходи переробки зерна, солому), а також воду, атмосферне повітря та вторинні ресурси — відходи коксохімічного, металургійного й нафтопереробного виробництв.

Наведіть приклади хімічної продукції, яку ви використовуєте в повсякденному житті.

Щодня ми застосовуємо зубну пасту, туалетне й рідке мило, пральні порошки, засоби для миття посуду та чищення поверхонь, шампуні й косметику. До хімічних виробів також належать пластикові пляшки, харчова плівка, контейнери з полімерів, спортивний одяг із синтетичних волокон, хімічно загартоване скло й пластикові корпуси смартфонів, дезінфектори та ліки з домашньої аптечки.

Чому екологічний чинник є особливо важливим для хімічної промисловості?

Хімічні заводи використовують агресивні реагенти та утворюють токсичні викиди, стічні води й тверді відходи, які забруднюють повітря, водойми та ґрунти. Будь-яка аварія чи недотримання технологічних норм створює загрозу отруєння для довкілля й місцевого населення. Тому сучасні підприємства вимагають встановлення потужних фільтраційних систем, очисних споруд, запровадження замкнених циклів водопостачання та суворого дотримання екологічних стандартів під час вибору майданчиків для будівництва.

Працюємо з інформацією

За допомогою власного досвіду та додаткових джерел перевірте твердження: «хімічне виробництво використовує широку сировину базу»; «продукція хімічного виробництва використовується в усіх сферах діяльності»; «хімічне виробництво – галузь майбутнього». Відповіді підкріпіть прикладами.

«Хімічне виробництво використовує широку сировинну базу» — твердження повністю достовірне. На відміну від більшості інших галузей, хімія переробляє практично всі відомі види природних ресурсів: мінеральну сировину (сірку, солі, фосфорити), вуглеводні (нафту, газ, вугілля), біосировину (рослинні олії, крохмаль, деревину), воду, повітря, а також промислові відходи (металургійні шлаки, сірчисті гази кольорової металургії).

«Продукція хімічного виробництва використовується в усіх сферах діяльності» — підтверджується господарською практикою. Сільське господарство не функціонує без мінеральних добрив і засобів захисту рослин; машинобудування застосовує пластмаси, шини, композитні матеріали, лаки й мастила; будівництво — фарби, клеї, ізоляційні піноматеріали; медицина — фармацевтичні препарати й антисептики; текстильна промисловість — штучні волокна й барвники; побут людей — синтетичні мийні засоби, косметику й пакувальні плівки.

«Хімічне виробництво — галузь майбутнього» — справедливе твердження, оскільки сучасна хімія створює принципово нові матеріали із заздалегідь заданими властивостями, які замінюють вичерпні природні ресурси. До розробок майбутнього належать біорозкладні пластики, полімери для 3D-друку протезів і тканин у медицині, надлегкі нанокомпозити для електроніки й аерокосмічної техніки, а також «розумні» матеріали, що реагують на зміну освітлення чи температури.

Працюємо групами (у парі)

За допомогою тексту § 18 та додаткових джерел побудуйте схему або ментальну мапу, що розкриватиме зв’язки між хімічними, металургійними та іншими видами виробництв. Виявіть: яку сировину хімічна промисловість постачає металургії або іншим галузям (наприклад, кокс, флюси, хімікати для очищення, барвники, паливо); які продукти або відходи інших галузей є сировиною або забезпечують технологічний процес хімічного виробництва (наприклад, відходи металургійного виробництва, обладнання, електроенергія тощо); яку готову продукцію хімічна промисловість постачає іншим галузям, і для чого вона там використовується (наприклад, добрива для сільського господарства, пластмаси для машинобудування, фарби для будівництва). Зробіть висновки про місце хімічного виробництва в сучасній економіці.

Схема до завдання

Міжгалузеві взаємозв’язки проявляються у взаємному обміні ресурсами:

  • Хімічна промисловість постачає металургії кокс, кислоти для травлення прокату, флюси, хімікати для очищення газів; машинобудуванню — пластмасові деталі, шини, гумотехнічні вироби, лакофарбові матеріали, мастила; сільському господарству — мінеральні добрива, засоби захисту рослин; будівництву — клеї, розчинники, фарби, теплоізоляцію.
  • Інші галузі забезпечують хімію: металургія постачає коксовий газ, кам’яновугільну смолу, доменні шлаки та сірчисті гази; паливна промисловість — нафту й попутний природний газ; машинобудування виготовляє хімічне обладнання (автоклави, трубопроводи, реактори); електроенергетика постачає електрику для енергоємних процесів.

Хімічна промисловість відіграє роль каталізатора науково-технічного прогресу та забезпечує глибоку безотходну переробку природної сировини й відходів інших галузей, створюючи синтетичні матеріали, що перевершують природні аналоги за міцністю й довговічністю.

Працюємо з картою

За допомогою тексту § 18 та карти «Хімічна промисловість України» атласу 9 класу знайдіть і покажіть центри виробництва: мінеральних добрив, виробів з гуми, побутової хімії, ліків. Чи є у вашому рідному краї (області, територіальній громаді) підприємства хімічної промисловості?

Основні центри виробництв на карті України:

  • Мінеральні добрива: Черкаси (ПАТ «Азот» — найбільший виробник азотних добрив), Рівне («Рівнеазот»), Кам’янське («Дніпроазот»), Суми («Сумихімпром» — фосфатні та комплексні добрива), а також нові малі заводи комплексних добрив у Новій Любомирці (Рівненська обл.), Ярмолинцях (Хмельницька обл.), Вапнярці (Вінницька обл.), Кременці (Тернопільська обл.) та Жовтих Водах (Дніпропетровська обл.). Історичні центри на сході (Сіверськодонецьк, Горлівка) наразі зазнали руйнувань або зупинені через бойові дії.
  • Вироби з гуми: Київ («Київгума»), Дніпро (НВП МІАН), Харків («Еластомер»), Біла Церква, Суми, Одеса, Дубно (Рівненська обл.), Івано-Франківськ, Львів.
  • Побутова хімія: Бориспіль (Київська обл.) та Покров (Дніпропетровська обл.) — підприємства Procter & Gamble; Київ — завод SC Johnson; виробництво засобів для прання й посуду також зосереджувалося у Вінниці, Рогатині (Івано-Франківська обл.), Харкові, Миколаєві.
  • Ліки (фармацевтика): провідний центр — Київ («Фармак», «Дарниця», «Борщагівський ХФЗ»); також Харків («Лекхім», «Здоров’я»), Львів («Галичфарм»), Одеса («ІнтерХім»), Тернопіль, Вінниця, Житомир, Черкаси, Умань, Біла Церква.

Наприклад, у місті Києві та Київській області функціонують провідні підприємства: фармацевтичні гіганти «Фармак», «Дарниця» та «Борщагівський ХФЗ», завод гумотехнічних виробів «Київгума», завод засобів для чищення компанії SC Johnson, а в місті Бориспіль — підприємство компанії Procter & Gamble.

Складаємо меседжі до питань

1. Що таке хімічне виробництво? Поясніть його значення для сучасної економіки та повсякденного життя людини.

Хімічне виробництво — це сукупність галузей вторинного сектору промисловості, які за допомогою хімічних реакцій та технологічних методів перетворюють мінеральну, органічну й вуглеводневу сировину на готову продукцію або нові матеріали із заданими властивостями. Для економіки воно має визначальне значення, оскільки разом із машинобудуванням задає темпи науково-технічного прогресу, забезпечує аграрний сектор добривами, машинобудування — конструкційними пластиками, а будівництво — ізоляційними та оздоблювальними сумішами. У повсякденному житті хімія створює життєво необхідні речі: сучасні ліки, засоби дезінфекції та гігієни, побутову хімію, пакувальні плівки, загартоване скло для дисплеїв та синтетичний одяг.

2. Яка сучасна структура хімічного виробництва? Підготуйте схему або майндмеп (карту думок) про один зі складників хімічного виробництва України (на вибір).

Структура галузі охоплює понад 200 взаємопов’язаних виробництв і поділяється на такі основні блоки: гірничохімічна промисловість (видобуток сировини: солей, сірки, фосфоритів); основна або неорганічна хімія (виробництво мінеральних добрив, кислот, лугів, соди); хімія органічного синтезу та переробка полімерів (виробництво пластмас, смол, хімічних волокон, каучуку, гумових виробів і шин); інші спеціалізовані наукоємні галузі (фармацевтична, лакофарбова, фотохімічна, мікробіологічна промисловість і побутова хімія).

Схема до завдання

3. Які чинники впливають на розміщення підприємств хімічного виробництва? Наведіть приклади, як ці чинники реалізуються в Україні.

Розміщення заводів хімічної галузі зумовлюється сукупністю природних та економічних факторів:

  • Сировинний чинник визначає географію матеріаломістких виробництв. Виробництво соди будують біля джерел кухонної солі та вапняків, калійних добрив — біля шахт їх видобутку в Прикарпатті (нині призупинено), а азотні добрива орієнтуються на траси магістральних газопроводів (Черкаси, Рівне).
  • Споживчий чинник є провідним для масової продукції, транспортування якої дорожче за сировину або обмежене за термінами: виробництво суперфосфату (на 1 т1\text{ т} суперфосфату витрачається лише близько 0,5 т0{,}5\text{ т} сировини), розфасовка комплексних добрив у сільськогосподарських областях (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська), випуск шин, пластикових виробів і важких лакофарбових матеріалів.
  • Паливно-енергетичний чинник визначає тяжіння енергоємних підприємств (хімічних волокон, електрохімічних процесів хлору й ацетилену) до вузлів дешевої електроенергії.
  • Водний чинник є вирішальним для виробництва азотної та сірчаної кислот, синтетичних волокон (на 1 т1\text{ т} синтетичного волокна витрачається до 5 тис. м35\text{ тис. м}^3 води), тому заводи зводять на великих річках (Дніпро, Південний Буг).
  • Науковий і працересурсний чинники концентрують фармацевтичні підприємства («Дарниця», «Фармак», «Борщагівський ХФЗ», «Лекхім») у великих наукових центрах із кваліфікованими фахівцями (Київ, Харків, Львів).
  • Екологічний чинник вимагає винесення хімічних підприємств за межі щільної житлової забудови та створення санітарно-захисних зон.

4. Які переваги створюють комбінування та кооперування (як форми суспільної організації виробництва) для діяльності хімічних підприємств?

Комбінування дозволяє зосередити на одному промисловому майданчику різні взаємопов’язані виробництва для комплексної переробки вихідної сировини та утилізації відходів. Наприклад, у коксохімічних комбінатах із коксового газу вилучають аміак для випуску азотних добрив, бензол, кам’яновугільну смолу та сірку. Це істотно знижує собівартість продукції, скорочує транспортні витрати, зменшує токсичні викиди в навколишнє середовище та забезпечує безвідходність.

Кооперування передбачає налагодження регулярних прямих виробничих зв’язків між хімічними заводами та суміжними підприємствами інших галузей. Наприклад, хімічні заводи постачають готові гранульовані полімери чи гумові суміші автомобільним та приладобудівним підприємствам, а від них отримують замовлення на виготовлення спеціалізованих деталей та деталей інтер’єру машин.

5. Які негативні наслідки для довкілля та здоров’я населення спричиняє хімічне виробництво? Запропонуйте можливі шляхи захисту та профілактики.

Хімічна промисловість викидає в атмосферу токсичні сполуки (діоксид сірки, оксиди азоту, хлороводень, аміак), які утворюють кислотні дощі, смог та погіршують якість повітря. Скидання недостатньо очищених стічних вод отруює річкові екосистеми важкими металами та синтетичними речовинами, порушує біологічну рівновагу водойм. Нагромадження шламів, фосфогіпсу й неперероблюваного пластику призводить до деградації ґрунтів і підземних вод. Серед населення в районах концентрації хімічних підприємств зростає рівень хронічних респіраторних захворювань, бронхіальної астми, алергій, токсичних уражень шкіри та онкологічних патологій.

Шляхи захисту й профілактики:

  • Модернізація технологічного устаткування та встановлення багатоступеневих газоочисних фільтрів і сучасних систем каталітичної нейтралізації.
  • Впровадження замкнених циклів водопостачання та біологічної доочистки стічних вод без скидання у відкриті річки.
  • Заміна небезпечних реагентів менш токсичними аналогами та перехід на «зелену хімію».
  • Створення навколо заводів нормативних лісопаркових санітарно-захисних зон.
  • Проведення регулярного автоматизованого екологічного моніторингу повітря й води та своєчасних медичних оглядів жителів і працівників підприємств.

6. Оцініть роль вторинної переробки та грамотної утилізації відходів у хімічній промисловості. Чому це є критично важливим для сталого розвитку та збереження довкілля?

Вторинна переробка перетворює промислові відходи та побутове пластикове сміття на цінний господарський ресурс. Завдяки механічному рециклінгу та піролізу полімерів зменшується потреба у видобутку вичерпних копалин (нафти, природного газу, мінеральних руд) та заощаджується значна кількість енергії та води, потрібних для первинного синтезу. Грамотна утилізація запобігає захаращенню планети пластиком, який розкладається сотні років і розпадається на небезпечний мікропластик.

Для концепції сталого розвитку це критично важливо, тому що перехід від лінійної економіки «видобув — виготовив — викинув» до циркулярної моделі «використав — переробив — виготовив знову» зберігає природні ресурси для наступних поколінь, мінімізує карбоновий слід та зводить до мінімуму токсичне забруднення біосфери.

Дискутуємо

Доведіть або спростуйте твердження, що хімічна промисловість є однією з провідних у світі (входить до трійки найперспективніших видів діяльності, за якими майбутнє людства). Обґрунтуйте, чи є її роль настільки ж важливою для економіки України. Які перспективи має хімічне виробництво в Україні?

Хімічна промисловість по праву зараховується до трійки світових лідерів поряд з електронікою та відновлюваною енергетикою. Саме хімічний синтез забезпечує нові конструкційні матеріали, надлегкі композити для електромобілів і космічної галузі, біорозкладні пластики, полімери для медицини (включно з 3D-друком тканин та органів) і високоємні акумуляторні батареї. Без досягнень хімії неможливо зупинити виснаження природних ресурсів і нагодувати населення планети, що постійно зростає.

Для України хімічна промисловість має стратегічне значення, хоча її частка в загальному експорті скоротилася з 5,7%5{,}7\% у 2014 році до 2,5%2{,}5\% у 2024 році через руйнування заводів на сході («Азот» у Сіверськодонецьку, «Стирол» у Горлівці) та дефіцит сировини. Проте Україна — потужна аграрна держава, яка щороку потребує мільйонів тонн азотних, фосфорних і комплексних мінеральних добрив. Крім того, українська фармацевтична галузь демонструє високу рентабельність і конкурентоспроможність, експортуючи якісні медикаменти до 50 країн світу.

Перспективи хімічного виробництва в Україні пов’язані з повоєнною модернізацією: переходом від енергоємних багатотоннажних виробництв до гнучких компактних заводів комплексних добрив (за прикладом Нової Любомирки та Вапнярки), розвитком власного виробництва пластмас і гумових виробів, нарощуванням потужностей фармацевтики та біохімічної переробки вітчизняної аграрної сировини на біоетанол, біогаз і біорозкладні пакувальні матеріали.

Творча лабораторія

Екопроєкт: «Хімічне виробництво без відходів». За результатами власних спостережень (спеціальне маркування на упаковках продукції – петля Мебіуса з цифрою або літерним кодом) ознайомтеся з основними видами пакувальних матеріалів за ступенем утилізації: легко / добре перероблювані; перероблювані, але з певними викликами; важко / мало перероблювані або комбіновані матеріали. Оберіть конкретний вид хімічної продукції (наприклад, косметика, фарби, побутова хімія). Для неї визначте, які типи пакувальних матеріалів ви б використовували, враховуючи їхню екологічність та ступінь утилізації. Запропонуйте ідеї для грамотної утилізації чи переробки відходів, які все ж утворилися під час виробництва вашої продукції. Зробіть висновок: чи хотіли б ви, щоб таке «безвідходне» хімічне виробництво працювало в межах вашої громади? Обґрунтуйте свою відповідь.

Назва обраної продукції: лінійка екологічної рідкої побутової хімії (екогелі для прання, натуральні мийні засоби для посуду та рідке мило).

Класифікація пакувальних матеріалів за маркуванням:

  • Легко / добре перероблювані: 01 PET (пляшки з-під води), 02 HDPE (щільні поліетиленові каністри та флакони для шампунів і мийних засобів), алюміній (41 ALU), скло (70–72 GL).
  • Перероблювані, але з викликами: 04 LDPE (м’які пакети, пакети-вкладиші), 05 PP (поліпропіленові кришки, дозатори без металевих пружин).
  • Важко або мало перероблювані: 03 PVC (полівінілхлорид), 06 PS (полістирол), 07 OTHER (комбіновані багатошарові пакети типу дой-пак, що містять сплав пластику й фольги).

Обґрунтований вибір упаковки для обраної продукції:

  • Для основної тари відмовляємося від складних багатошарових пакетів 07 OTHER і тонкого нестійкого пластику. Використовуємо каністри та пляшки виключно з 02 HDPE (поліетилен високої щільності) із додаванням до 50%50\% вторинного рециклованого пластику (rHDPE), або багаторазові флакони з алюмінію та темного скла.
  • Етикетки виготовляємо з того самого матеріалу (HDPE) або на водорозчинному клеї, щоб вони легко змивалися під час промислового миття на сортувальній станції.
  • Впроваджуємо систему поповнення «refill»: продаж мийних концентратів у тару споживача без покупки нової пляшки.

Ідеї для грамотної утилізації та переробки виробничих залишків:

  • Технічні обрізки пластику, брак флаконів і кришок безпосередньо в цеху подрібнюються у дробарці на гранулят і повертаються в екструдер для відливання нової тари.
  • Промивні виробничі води після чанів не скидаються в каналізацію, а спрямовуються на локальну станцію мембранної фільтрації та зворотного осмосу. Очищена вода повторно використовується в технічному контурі, а концентрований мильний осад висушується й утилізується як технічне мастило.
  • Відпрацьована картонна тара та пакувальна стрейч-плівка від сировинних компонентів пресуються в тюки й здаються на заготівельні пункти вторинної сировини.

Висновок щодо розміщення в межах громади:
Створення такого сучасного підприємства в межах громади є бажаним і доцільним. Воно відповідає концепції замкненого циклу (нуль відходів — «Zero Waste»), створює нові робочі місця для випускників і технічних фахівців, наповнює місцевий бюджет податками та стимулює культуру роздільного збирання сировини серед жителів, не створюючи загрози для екологічного стану довкілля.

Спостерігаємо, проєктуємо, досліджуємо

1. Складання ментальної мапи «Структура хімічної промисловості».

Схема до завдання

2. Визначення чинників розміщення основних виробництв хімічної продукції.

Розміщення хімічних виробництв залежить від технологічних особливостей, типу сировини та маси готової продукції:

Виробництво хімічної продукціїПровідні чинники розміщенняГеографічні приклади та обґрунтування
Гірничохімічна промисловістьСировиннийПрив’язана виключно до родовищ корисних копалин (видобуток кам’яної та калійної солей, сірки, фосфоритів).
Калійні добриваСировиннийДля отримання 1 т добрив потрібно 4–7 т калійної солі, тому заводи споруджують безпосередньо біля шахт (Калуш, Стебник у Прикарпатті).
Азотні добриваСировинний (паливний), споживчий, транспортнийОрієнтуються на траси магістральних газопроводів, коксохімічні заводи та райони інтенсивного землеробства (Черкаси, Рівне, Кам’янське).
Фосфатні добриваСпоживчийДля виготовлення 1 т суперфосфату потрібно лише близько 0,5 т концентрату фосфоритів, тому дешевше перевозити сировину й розміщувати заводи поблизу полів споживача (Суми).
Виробництво содиСировинний, воднийПотребує великої кількості кухонної солі, вапняку та води, тому будується поруч із соляними басейнами чи родовищами вапняків.
Виробництво хімічних волокон і пластмасЕнергетичний, водний, сировиннийПроцеси полімеризації вимагають значних витрат струму та тисяч кубометрів технологічної води (на 1 т волокна — 5 тис. м³ води).
Фармацевтична та тонка хіміяНауковий, висококваліфікованих кадрівПотребує сучасних лабораторій, науково-дослідних інститутів і фахівців високого рівня, тому тяжіє до мегаполісів (Київ, Харків, Львів).
Побутова хімія та переробка пластмасСпоживчийГотова тара, пляшки, труби чи пакети мають великий об’єм, тому їх вигідніше виготовляти поруч із масовим покупцем у великих містах.
Усі хімічні виробництваЕкологічнийБудь-яке хімічне підприємство має розташовуватися з урахуванням рози вітрів, за межами зон житлової забудови, джерел питного водозабору та рекреаційних зон.

3. Аналіз негативних наслідків впливу великих хімічних підприємств із традиційними технологіями на природне середовище.

Традиційні застарілі технології в хімічній індустрії завдають шкоди всім геосферам:

Забруднення повітряного басейну. Викиди оксидів сірки, оксидів азоту, аміаку, сполук хлору та фтору спричиняють утворення кислотних дощів, що знищують ліси, руйнують ґрунти й пам’ятки архітектури. Над промисловими центрами утворюються токсичні смоги, які спричиняють спалахи бронхіальної астми, алергій та легеневих захворювань у населення.

Виснаження та отруєння водних ресурсів. Підприємства споживають колосальні обсяги свіжої води. Скидання недостатньо очищених технологічних стоків із залишками солей важких металів, кислот, лугів і поверхнево-активних речовин викликає масовий замор риби, токсичне цвітіння води та робить річки непридатними для питного водопостачання.

Руйнування ґрунтів і нагромадження відходів. Відвальні поля шлаків, шламів і фосфогіпсу виводять з обігу сотні гектарів родючих земель. Дощові й талі води вимивають із цих териконів отруйні хімікати, які просочуються в ґрунтові води й забруднюють підземні водні горизонти на десятки кілометрів навколо.

Втрата біологічного різноманіття. Через токсичні викиди та витікання хімічних реагентів гинуть ґрунтові мікроорганізми, комахи-запилювачі та рослинний покрив, що призводить до деградації природних екосистем навколо промислових вузлів.

4. Проєкти на теми: «Сортування відходів родини (громади); розпізнавання видів пакувальних матеріалів за ступенем утилізації та презентування способів мінімізації відходів»; «Наслідки впливу виробництва хімічної продукції з позицій безпеки життєдіяльності та принципів сталого розвитку суспільства» (на вибір).

Проєкт на тему: «Сортування відходів родини (громади); розпізнавання видів пакувальних матеріалів за ступенем утилізації та презентування способів мінімізації відходів»

Мета проєкту: дослідити склад побутових відходів родини, навчитися ідентифікувати типи полімерів за маркуванням у петлі Мебіуса, розділити пакування за ступенем придатності до переробки та розробити щоденні правила для зменшення обсягу пластикового сміття.

Хід дослідження та результати спостережень:

Протягом двох тижнів проводився аналіз усього пакування, що потрапляло додому разом із покупками (продукти харчування, побутова хімія, засоби гігієни). Було виділено три групи матеріалів:

Легко й добре перероблювані (зелена група). До них належать прозорі ПЕТ-пляшки від напоїв (код 01 PET / PETE), флакони від шампунів і мийних засобів із поліетилену високої щільності (код 02 HDPE), скляні банки та картонні коробки. Їх приймають практично на кожній станції сортування чи в спеціальні вуличні сітки-контейнери.

Перероблювані з певними викликами (жовта група). Поліпропіленові контейнери, кришечки та стаканчики (код 05 PP), а також пакувальна стрейч-плівка з поліетилену низької щільності (код 04 LDPE). Вони підлягають вторинній переробці, проте вимагають обов’язкового ретельного миття від жиру й приймаються лише на спеціалізованих пунктах.

Важко/мало перероблювані або комбіновані матеріали (червона група). Пакетики від чипсів, соусів і кави (код C/LDPE, металізована плівка), коробки типу Tetra Pak (картон, фольга і поліетилен разом), одноразовий пінопластовий посуд із полістиролу (код 06 PS), а також упаковки з кодом 07 (OTHER). У звичайних умовах громад вони не переробляються і підлягають лише спалюванню або захороненню на полігонах.

Практичні способи мінімізації відходів для родини та громади:

  1. Заміна одноразових поліетиленових кульків багаторазовими екоторбинками з бавовни та багаторазовими сіточками для фруктів і овочів.
  2. Відмова від купування побутової хімії у дрібній тарі на користь концентратів, великих упаковок (family pack) або купівлі засобів на розлив у власну місткість.
  3. Очищення та пресування вторсировини (зім’яти пластикову пляшку, скласти картон), що зменшує об’єм сміттєвого контейнера в 3–4 рази та оптимізує транспортування.
  4. Встановлення вдома роздільних контейнерів для скла, паперу, чистого пластику (01 і 02) та органічних залишків.

Висновки: свідоме сортування за маркуванням дозволяє скоротити кількість сміття, що вивозиться родиною на полігон, на 60–70 %, повертаючи цінну вторинну сировину в замкнений цикл виробництва.

Працюємо з інтернет-ресурсами

За допомогою інтернет-джерел дослідіть історію розвитку хімічної промисловості та складіть коротку хронологію основних подій її становлення. Визначте ключові винаходи й відкриття, які вплинули на розвиток галузі, і підготуйте коротку презентацію за результатами свого дослідження.

Хронологія становлення хімічної промисловості:

Кінець XVIII ст. (1791 р.) — розробка Нікола Лебланом промислового методу отримання штучної соди з кам’яної солі. Це започаткувало фабричне виробництво мила, скла та текстилю.

Середина XIX ст. (1856 р.) — синтез Вільямом Перкіном першого штучного барвника мовеїну (анілінового пурпуру) з відходів кам’яновугільної смоли. Ця подія дала поштовх виникненню тонкого органічного синтезу та німецької хімо-фармацевтичної індустрії.

Початок XX ст. (1909–1913 рр.) — винахід процесу Габера — Боша для зв’язування азоту повітря та отримання синтетичного аміаку. Це відкриття врятувало людство від продовольчої кризи завдяки налагодженню масового виробництва дешевих азотних добрив.

1930–1950-ті рр. — революція полімерних матеріалів: синтез нейлону (Уоллес Карозерс), поліетилену, синтетичного каучуку та тефлону. Початок ери витіснення деревини, вовни та металів пластиками; перехід галузі на нафту й попутний газ як головну сировину (нафтохімія).

Початок XXI ст. — сучасний етап: поява біорозкладних полімерів (полілактиду), нанотехнологій, каталізаторів нового покоління та впровадження концепції «зеленої хімії» (виробництво без токсичних викидів із відновлюваних біоресурсів).

Структура презентації «Від перших барвників до розумних матеріалів: як хімія змінила світ»:

Слайд 1. Титульний. Назва презентації: «Еволюція хімічної індустрії: відкриття, що сформували сучасність». Автор — учень 9 класу.

Слайд 2. Сода та кислоти: промислова революція XVIII ст. Зародження основної хімії; роль сірчаної кислоти та соди Леблана у розвитку металургії, паперової справи й мануфактур.

Слайд 3. Народження органічного синтезу: від вугілля до ліків. Як випадкове відкриття анілінових фарб Перкіном створило основу для появи фармацевтики (синтез аспірину) та лакофарбової індустрії.

Слайд 4. Процес Габера — Боша: хліб із повітря. Важливість відкриття синтезу аміаку для сільського господарства: як мінеральні добрива дозволили прогодувати мільярди людей на планеті.

Слайд 5. Ера полімерів: створення матеріалів із заданими властивостями. Відкриття нейлону, синтетичного каучуку та поліетилену; перехід світової економіки на нафтохімічну сировину в другій половині XX ст.

Слайд 6. Виклики XXI століття та «зелена хімія». Сучасні досягнення: біорозкладні пластики з кукурудзяного крохмалю, розумні тканини, фотоелементи та наноматеріали; орієнтація на безвідходні технології та циркулярну економіку.

Назад