§ 10.3. АДАПТАЦІЇ ОРГАНІЗМІВ ВОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ІСНУВАННЯ

• Назад до змісту

НАВЧАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

Які особливості водного середовища існування? Пояснення з використанням табличної схеми «ВОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ»

Р Формулює поняття «ВОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ»:
Водне середовище існування — це абіотичне середовище існування, основним ресурсом якого є вода; це середовище, в якому виникло й еволюціонувало життя, а лімітуючими ресурсами є кисень, світло і мінеральні речовини.

В Визначає сутність змістових елементів схеми:

• Основні ресурси: рідка вода як розчинник і основа життєдіяльності, розчинені гази (кисень для дихання, вуглекислий газ для фотосинтезу) та мінеральні сполуки.
• Умови існування: висока щільність і в’язкість середовища, наростання тиску з глибиною, стабільний температурний режим завдяки високій теплоємності, дефіцит світла та кисню на глибині, певний рівень солоності.
• Основні групи гідробіонтів: нейстон (організми поверхневої плівки), планктон (дрейфуючі мешканці товщі води), нектон (активні плавці) та бентос (мешканці дна й ґрунту).
• Приклади адаптацій: хітинові волоски й восковий наліт водомірок (нейстон), краплини жиру та вирости діатомових водоростей (планктон), обтічне тіло й плавці риб (нектон), масивні черепашки беззубок і сплощене тіло скатів (бентос).
• Висновок: умови водного середовища вирізняються високою густиною та стабільністю температур, що зумовило формування чотирьох основних екологічних груп гідробіонтів з пристосуваннями до конкретних зон водойми.

К Конструює схему:

С Пояснює: особливості водного середовища існування та формулює висновок:
Водне середовище характеризується високою густиною, значним опором рухові, поступовим падінням освітленості та низьким вмістом кисню. Усі ці фактори зумовили спеціалізацію водних мешканців на чотири функціональні групи з різними стратегіями руху, газообміну й утримання на певних глибинах.

РОЗВИВАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

Які пристосувальні особливості мешканців водного середовища? ПРАКТИЧНА РОБОТА 10. Виявлення структурних адаптацій гідробіонтів (на прикладі риб)

Р Визначає пізнавальну ситуацію:
З’ясування того, як конкретні фізико-хімічні властивості водного середовища (щільність, опір руху, вміст кисню, тиск) визначають зовнішню і внутрішню будову риб як типових представників нектону.

В Формулює очікувані результати (мета і гіпотеза) діяльності:

• Мета: виявити морфологічні та анатомічні адаптації риб до водного середовища життя та пояснити їхнє функціональне значення.
• Гіпотеза: якщо риби постійно рухаються у щільному водному середовищі з відносно низьким вмістом кисню, то вони матимуть обтічну форму тіла, органи руху у вигляді плавців, зябровий апарат для вилучення газу з води та органи сприйняття коливань середовища.

К Виконує дії та конструює інфотаблицю «Адаптація риб»:

• Особливості водного середовища, що визначають умови існування риб:
  • Висока щільність та в’язкість води (сильний опір руху).
  • Низька концентрація розчиненого кисню (до 10 мл/л).
  • Швидке зменшення освітленості з глибиною.
  • Зростання тиску на кожні 10 м глибини на 1 атм.
• Приклади ознак будови та форми тіла, що є структурними адаптаціями риб:
  • Обтічна форма тіла, вкрита лускою зі слизом, що зменшує тертя об воду.
  • Наявність плавців (хвостового, спинного, парних грудних і черевних) для руху, маневрування й балансування.
  • Зябра з тонкостінними пелюстками та густою сіткою капілярів для ефективного газообміну.
  • Плавальний міхур для регуляції плавучості та орган бічної лінії для орієнтації в просторі й сприйняття потоків води.

С Організовує: ІНФОРМУВАННЯ про взаємозв’язок адаптацій гідробіонтів з особливостями водного середовища:
Структурні особливості риб бездоганно відповідають середовищу: обтічне тіло зі слизом нівелює високий опір води, плавці забезпечують швидкий рух у товщі, зябра дозволяють вилучати кисень із розчину низької концентрації, а плавальний міхур та бічна лінія компенсують перепади тиску і слабку видимість.

ЦІННІСНЕ ЗАВДАННЯ

Чому головоногі молюски не можуть жити в наземно-повітряному середовищі існування? Вправа для реагування. Фізіологічні та поведінкові адаптації головоногих

Р Називає представників головоногих молюсків:
Восьминіг, кальмар, каракатиця, наутилус, аргонавт, спірула.

В Наводить приклади фізіологічних та етологічних адаптацій головоногих молюсків:

• Фізіологічні адаптації: реактивний рух завдяки виштовхуванню струменя води крізь лійку; розвинені зябра для дихання у воді; наявність чорнильної залози, що виробляє маскуючу рідину; робота трьох сердець і гемоціаніну (блакитна кров на основі міді) для транспорту кисню.
• Етологічні адаптації: швидка зміна забарвлення і малюнка шкіри (мімікрія й камуфляж) за допомогою хроматофорів для полювання та захисту; викидання чорнильної плями у формі свого тіла для дезорієнтації хижака; складна мисливська поведінка та здатність до вирішення простих логічних задач.

К Конструює інфографіку «Адаптації головоногих»:

С Виявляє ставлення на рівні реагування та пояснює відносну ДОЦІЛЬНІСТЬ адаптацій гідробіонтів:
Будь-яка адаптація має відносний характер: надзвичайно досконалі пристосування головоногих (реактивний рух, м’яке гідростатичне тіло, зябра) ефективні лише у щільному водному середовищі. На суходолі під дією сили тяжіння їхнє тіло деформується, органи руху втрачають опорну функцію, а зябра висихають і злипаються, що підтверджує відносну доцільність адаптацій.

САМОРОЗВИТОК

КОМУНІКАЦІЙНЕ ЗАВДАННЯ

Креативна вправа «Зовнішня подібність»

Увідповіднення назв існуючих тварин світу та фантастичної істоти (джекалопа / вольпертінгера):

Відповідні пари: А — 2, Б — 5, В — 1, Г — 3, Д — 4.

Креативна вправа «Створюємо…»

Об’єднання ознак карася звичайного (Carassius carassius), сонцевика павиче око (Aglais io) та вивірки звичайної (Sciurus vulgaris):

• Назва фантастичної істоти: Павичевий лускокрил лісовий (або Вивіркоподібний карась-летяга).
• Особливості будови та адаптації до двох середовищ:
  • Від карася: обтічна форма тіла та міцна луска зі слизом для життя під водою; наявність додаткового зяброво-шкірного дихання, що дозволяє витримувати низьку концентрацію кисню.
  • Від сонцевика павиче око: грудні плавці, перетворені на широкі яскраві крила з відлякуючим візерунком у формі очей, які дозволяють ширяти над водою у повітрі й лякати наземних та підводних хижаків.
  • Від вивірки: великий пухнастий водонепроникний хвіст, який на суходолі слугує балансиром для стрибків по гілках та зігріває тіло, а у воді працює як потужне додаткове кермо.