75. Біосоціальна поведінка людини

• До змісту

1. Чи може культура існувати поза суспільством?

Ні, культура можлива лише в суспільстві. Це те, що відрізняє людей від тварин, і вона зникає без контакту з іншими людьми (наприклад, людина поза соціумом швидко забуває про норми гігієни).

2. Яка різниця між гігієнічною поведінкою тварини та людини?

Гігієнічна поведінка тварин не прив’язана до суспільства (кіт вмивається незалежно від присутності інших котів). У людини ж гігієна є елементом культури і існує лише в соціумі — без нього людина про неї забуває.

3. Назвіть елементи культури, пов’язані із розмноженням. До таких елементів належать:

• Система родинних зв’язків;
• Ритуали шлюбу;
• Заборона деяких форм статевих взаємин (наприклад, з близькими родичами);
• Правила залицяння;
• Правила догляду за новонародженими.

4. Чи є біологічна назва нашого виду «людина розумна» свідченням того, що люди є розумними?

Не зовсім. Розумові здібності не є однозначною ознакою людини (наприклад, люди з ментальними розладами або в комі мають простіші процеси мислення, ніж деякі тварини, але залишаються людьми). Бути людиною — це процес взаємодії в суспільстві, а не лише біологічна характеристика.

5. Обґрунтуйте зв’язок між біологією та суспільними науками.

Чітку межу між ними провести неможливо. Прикладом зв’язку є антропологія — наука, що вивчає людину як біологічний вид, але з урахуванням культурних особливостей. Наука єдина, і різні способи пізнання світу (природничі та суспільні) доповнюють один одного.

7. Інформація про знахідку (рештки Гейдельберзької людини та незвичний камінь).

Ця знахідка дає антропологам інформацію про зародження культури та абстрактного мислення у давніх людей.

Неприродна поза тіла свідчить про поховальний обряд.

Камінь, який схожий на знаряддя, але завеликий для роботи й має особливі кольори (червоний і жовтий), вказує на символічне значення предметів або зародження естетичного почуття (тягу до красивого/незвичайного), а не лише утилітарне використання речей.

Есе на тему: «Чому соціальні функції не формуються в “дітей-мауглі”?»

Ми часто чуємо фразу: «Людина — це біосоціальна істота». Це означає, що наше життя складається з двох частин: біологічної (тіло, органи, інстинкти) та соціальної (мова, мислення, культура). Історія «дітей-мауглі» — дітей, які виросли в ізоляції від людського суспільства, — є сумним, але яскравим доказом того, що біологічної основи недостатньо, щоб стати повноцінною Людиною.

По-перше, бути людиною — це процес, а не лише факт народження. У підручнику сказано, що якою б розумною не народилася дитина, без контакту із суспільством вона швидко втрачає ознаки людяності. Наш мозок — це суперпотужний комп’ютер, але він народжується «порожнім». Програми для нього (мова, правила поведінки, навички спілкування) завантажує соціум. Якщо дитина росте серед тварин, її мозок «завантажує» програми виживання вовків чи мавп, а не людей.

По-друге, існує критичний період для розвитку мови. Мова — це основа нашого мислення і соціалізації. Дитина вчиться говорити, наслідуючи дорослих. Наукою доведено: якщо до 5–6 років людина не чує людської мови, вона вже ніколи не навчиться говорити. Це так званий «синдром Маугли». Час втрачено, і відповідні зони мозку, які мали б відповідати за мову і абстрактне мислення, не розвиваються або використовуються для інших, тваринних функцій.

По-третє, культура та свідомість існують лише в суспільстві. Елементарні речі, такі як гігієна, використання посуду, розуміння «добра і зла», не є вродженими. Це елементи культури, які суперечать деяким природним інстинктам і яким треба вчитися. «Діти-мауглі» не мають звідки отримати цей досвід. Вони живуть інстинктами, які допомагають вижити в дикій природі, але роблять життя в людському соціумі неможливим.

Отже, соціальні функції не формуються в «дітей-мауглі» тому, що людина не може стати особистістю наодинці із собою. Ми стаємо людьми лише тоді, коли дивимося в очі іншим людям, чуємо їхню мову і переймаємо їхній досвід.