· Ілля Добрий · Довідник · 3 хв. читати
Порівняльна анатомія дихальної системи хребетних: зябра риб, протитечія, ротоглотковий насос амфібій, еволюція легень і подвійне дихання птахів
Порівняльна характеристика дихальної системи хребетних

Рис. 1. Порівняльна схема еволюції дихальної системи хребетних тварин (риби, амфібії, рептилії, птахи, ссавці).
Будова та вентиляція зябер у риб
- Під час вентиляції зябер вода потрапляє в ротову порожнину через рот, проходить між зябровими дугами, омиває зяброві пелюстки і виходить назовні через зяброві щілини.
- Основні елементи зябер: зяброва дуга, зяброві тичинки (фільтрувальний апарат на внутрішньому боці дуги, що затримує здобич), зяброві пелюстки (орган газообміну на зовнішньому боці дуги), зяброва кришка (є лише у кісткових риб; у хрящових зяброві щілини відкриті назовні).

Рис. 2. Будова зябрового апарату кісткової риби (зяброва кришка, зяброва дуга, зяброві тичинки та пелюстки).
Механізми вилучення кисню та протитечійна система
- Велика площа поверхні зябер забезпечує максимальний контакт із водою: зовні зяброві пелюстки вкриті найтоншими поперечними складками — ламелами.
- Одношаровий тонкий епітелій зябрових пелюсток утворює мінімальний бар’єр між кров’ю та водою, що полегшує дифузію газів.
- Густа сітка кровоносних капілярів у зябрових пелюстках прискорює перехід кисню в кров.
- Пелюстки сусідніх зябер перекривають одна одну, що сповільнює потік води в зябрах і подовжує час контакту для газообміну.
- У кісткових риб під час вдиху тиск у ротовій порожнині падає, вода пасивно надходить через рот, а рух зябрових кришок разом зі скороченням м’язів глотки проштовхує її до зябрової порожнини.
- У хрящових риб (через відсутність зябрових кришок) інтенсивне омивання зябер водою забезпечується переважно активним плаванням із відкритим ротом.
- Протитечійна система: рух крові в капілярах ламел і потік води через зябра здійснюються у протилежних напрямках, завдяки чому кров на всьому шляху контактує зі свіжими порціями води, багатшими на кисень, і максимально насичується ним.

Рис. 3. Механізм протитечійного обміну кисню між водою та кров’ю в зябрових ламелах риб.
Залежність дихання риб від розчинності кисню у воді
- Кисень значно краще розчиняється саме в холодній воді, ніж у теплій.
- Уночі та рано-вранці, коли поверхневі шари водойми прохолодні й багаті на кисень, риба піднімається до поверхні для полювання; вдень із нагріванням води опускається на глибину, де вода залишається холоднішою.
- На повітрі риба швидко гине від задухи, оскільки без водного середовища тонкі зяброві пелюстки злипаються між собою й корисна площа газообміну різко зменшується.
- Під час перевезення риби або утримання холодноводних видів в акваріумах воду обов’язково охолоджують і додатково аерують.
Дихання амфібій
- Через відсутність грудної клітки та ребер амфібії не здатні розширювати легені шляхом всмоктування, тому повітря нагнітається за допомогою ротоглоткового насоса.
- Вдих у ротоглотку: за відкритих ніздрів із клапанами дно ротової порожнини опускається, тиск у ній падає, і повітря засмоктується всередину.
- Нагнітання в легені: клапани ніздрів закриваються, м’язи дна ротової порожнини скорочуються (дно піднімається), і повітря проштовхується у мішкоподібні легені.

Рис. 4. Нагнітання повітря в легені амфібій за допомогою ротоглоткового насоса.
← Скелет хребетних (порівняльна анатомія) | Зміст конспекту НМТ | Кровоносна, нервова системи та органи чуття хордових →