Тип Круглі черви (Нематоди): будова, аскарида, гострик, трихінела та профілактика

Назад до змісту довідника

Бувають вільноживучими (мешкають у морях, прісних водоймах і ґрунті) та паразитами (зустрічаються майже в усіх багатоклітинних тварин і в рослин).

Загальні ознаки

Форма тіла — кругла в поперечному перерізі.
Двобічна симетрія, тришаровість.
Є первинна порожнина тіла, заповнена рідиною.
Покрив тіла — шкірно-м’язовий мішок. Мускулатура представлена одним шаром поздовжніх м’язів.
Травна система наскрізна: з’являється анальний отвір.
Видільна система представлена протонефридіями або особливими шкірними залозами.
Кровоносної та дихальної систем немає.
Нервова система сходового типу складається з навкологлоткового нервового кільця та нервових стовбурів із перемичками.
Роздільностатеві тварини. Розмноження тільки статеве. Здатність до регенерації відсутня.

Клас Власне круглі черви (Нематоди)

Цей клас розглядається на прикладі аскариди людської.

Тіло веретеноподібне. Шкірно-м’язовий мішок складається з товстої та багатошарової кутикули, гіподерми та поздовжніх м’язів. Зсередини гіподерма утворює 4 поздовжні валики, у яких проходять канали видільної системи та тяжі нервової системи. Первинна порожнина тіла не має власної стінки, заповнена рідиною, і в ній підтримується підвищений тиск. Вона виконує транспортні функції та відіграє роль гідроскелета, беручи участь у русі.

Системи органів:

Травна система складається з 3 відділів. Вона починається ротовим отвором, оточеним трьома губами, і закінчується анальним отвором. Передній відділ диференційований на ротову порожнину, глотку та стравохід; середній і задній відділи не диференційовані. Живиться аскарида вмістом кишечника хазяїна. Характерне пристінкове та порожнинне травлення.
У аскариди анаеробне дихання.
Видільна система представлена одноклітинною шкірною залозою та двома видільними каналами, які відкриваються назовні спільною порою. На стінках видільних каналів є спеціальні фагоцитарні клітини, що виконують функцію нирок накопичення.
Нервова система складається з навкологлоткового нервового кільця та двох стовбурів — черевного та спинного. Органи чуття розвинені слабо, що пов’язано з паразитичним способом життя, і представлені дотиковими та нюховими клітинами.

Аскариди — роздільностатеві тварини. У самиць статева система парна: від яєчників трубчастої форми відходять яйцепроводи, що переходять у товсті канали — матки, від яких відходить непарна піхва, що відкривається на черевному боці тіла, ближче до переднього кінця. У самців статева система непарна: один сім’яник переходить у сім’япровід, що впадає в сім’явипорскувальний канал, який відкривається в задній відділ кишечника (у самців немає спеціального статевого отвору). Характерний статевий диморфізм: самиця більша за самця (40 і 25 см відповідно), у самиці тіло пряме, а у самця задня частина тіла вигнута.

Цикл розвитку аскариди
Аскарида належить до геогельмінтів (у геогельмінтів частина циклу проходить у зовнішньому середовищі, на відміну від біогельмінтів, цикл яких цілком проходить усередині інших тварин); це ендопаразит. Вона розвивається без зміни хазяїна, а її личинки мігрують у тілі людини. Найчастіше аскаридою заражаються маленькі діти.

Зараження людини відбувається при проковтуванні разом із їжею яєць, що містять личинку. У кишечнику з яєць виходять мікроскопічні личинки, що проникають через його стінку в кровоносні судини. Далі відбувається їхня міграція (протягом 1—2 тижнів) судинами великого та малого кола кровообігу. Потім личинки концентруються в капілярах альвеол легень, з яких вони проникають у бронхи, трахею та глотку. При відкашлюванні личинки разом зі слизом знову потрапляють у кишечник, де з них розвиваються дорослі особини, що розпочинають розмноження. У яйцях, що потрапили в зовнішнє середовище, через 9—30 днів розвивається личинка, і ці яйця стають інвазійними, тобто здатними до зараження хазяїна. Таким чином, доросла форма — анаероб, а для розвитку личинок потрібен кисень.

Шкода, що завдається аскаридою людському організму, полягає в тому, що продукти її обміну речовин всмоктуються в кров і викликають інтоксикацію організму, недокрів’я (особливо у дітей), підвищену втомлюваність, зниження імунітету.

Заходи профілактики:

суворе дотримання гігієни (миття рук перед їдою тощо);
дотримання гігієни харчування (ретельне миття овочів);
дотримання санітарних норм: недопущення забруднення водойм і ґрунтів фекаліями, організація закритих вбиралень і сміттєвих ям;
боротьба з переносниками яєць (мухами тощо).

Інші паразитичні круглі черви

Гострик — паразитує в товстій кишці, частіше зустрічається у дітей. Цей черв має довжину 5—10 мм, самці менші за самиць. Самиці виповзають уночі з прямої кишки і відкладають яйця на шкіру навколо анального отвору, викликаючи тим самим сильну сверблячку. Через 6—8 годин яйця стають інвазійними, тому дуже часто відбувається аутоінвазія (самозараження).
Трихінела спіральна — паразитує в кишечнику (дорослі особини), личинки інкапсулюються в м’язах. Зараження відбувається при вживанні м’яса (переважно свинини) з личинками. У шлунку капсули личинок розчиняються, і вони виходять назовні. Через кілька днів вони перетворюються на дорослих особин, спарюються, потім самиці народжують живих личинок, які проникають у кров і розносяться по всьому організму, потрапляючи в м’язи, де вони інкапсулюються.
Багато круглих червів — паразити рослин, що сильно шкодять сільському господарству (цибулинна нематода тощо). Вони уражають вегетативні органи рослин.

Деякі круглі черви з класу Волосатиків паразитують на безхребетних тваринах. Дорослі форми мають тонкі й довгі тіла, вони вільноживучі й мешкають у прісній воді, а їхні личинки паразитують на водних комахах.

До типу Круглі черви також належать одні з найменших багатоклітинних тварин — коловертки, багато з яких мають мікроскопічні розміри. Їхня найбільш характерна ознака — війчастий колообертальний апарат, призначений для руху.

Походження круглих червів

Круглі черви походять від війчастих червів. Про це свідчать такі спільні ознаки: двобічна симетрія тіла, тришаровість, відсутність метамерії, подібна будова нервової системи, війчастий епітелій і протонефридії (у нижчих круглих червів), у багатьох розвинена паренхіма в порожнині тіла та кільцеві м’язи.

Заходи профілактики глистяних хвороб. Боротьба з червами-паразитами

Основними профілактичними заходами вважаються такі:

дотримання особистої гігієни та гігієни харчування;
санітарний контроль продуктів харчування;
дотримання санітарних норм;
боротьба з переносниками яєць і личинок (з мухами, тарганами, молюсками тощо);
термічна обробка м’яса та риби;
ізоляція та лікування хворих тварин.