Насінина: будова однодольних і дводольних, склад та проростання

Назад до змісту довідника

Будова насінини

У покритонасінних рослин насінина утворюється з насінного зачатка, що міститься в зав’язі маточки. Насіння забезпечує розмноження та розселення рослин.

Насінина містить зародок, який розвивається із зиготи внаслідок запліднення. Зародок дводольних рослин складається з двох сім’ядоль, зародкового корінця, зародкового стебельця та зародкової брунечки. Зародок однодольних рослин має лише одну сім’ядолю (у злаків вона видозмінена на щиток), зародкову брунечку, стебельце та корінець.

Функції сім’ядолей: запас поживних речовин (у бобових, айстрових), захист зародкової брунечки, фотосинтез (у разі надземного проростання) та всмоктування поживних речовин з ендосперму (наприклад, щиток у злаків).

Рис. 1. Будова насіння однодольних і дводольних рослин.

Насіння багатьох однодольних (пшениця, жито) і деяких дводольних рослин (хурма, перець) містить запасаючу тканину — ендосперм, який утворюється після злиття спермія з центральною клітиною зародкового мішка. Здебільшого в ендоспермі накопичуються жири, рідше — вуглеводи або білки. У дозрілому насінні деяких рослин (квасоля, горох) ендосперм відсутній, і весь запас поживних речовин зосереджений безпосередньо в сім’ядолях зародка.

Ще один обов’язковий компонент насінини — насінна шкірка, що розвивається з інтегументів (зовнішніх покривів насінного зачатка). Вона буває одношаровою або багатошаровою та виконує захисну функцію. У насіння однієї й тієї самої рослини різна товщина шкірки забезпечує неодночасне проростання. На поверхні насінної шкірки помітний рубчик — слід від місця прикріплення насінини до насіннєніжки.

Умови проростання насіння

Для виходу зі стану спокою та проростання насіння необхідний комплекс факторів:

• Кисень — забезпечує аеробне дихання клітин зародка для виділення енергії. У закритій посудині проростаюче насіння швидко поглинає весь кисень і виділяє вуглекислий газ (запалений сірник у такій ємності негайно згасає).
• Вода — необхідна для набухання насінини, активації ферментів і переходу поживних речовин у розчинний стан. Зневодненість насінини у стані спокою сприяє її тривалому зберіганню в несприятливих умовах.
• Певна позитивна температура: холодостійкі рослини (жито, пшениця, морква) починають проростати за температури від +1…+4 °С (оптимум: +15…+20 °С), тоді як теплолюбні (огірок, томат, кукурудза) — не нижче ніж +12…+18 °С (оптимум: +20…+25 °С).
• Період органічного спокою — фізіологічний стан внутрішнього спокою, необхідний більшості видів насіння перед початком росту.
• Симбіоз із грибами — насіння деяких рослин (наприклад, орхідей) здатне прорости виключно за наявності мікоризних грибів.

Час сівби та глибина загортання

• Озимий посів здійснюється наприкінці літа або на початку осені; рослини зимують у стані кущіння (озима пшениця, жито).
• Ярий посів проводиться навесні після танення снігу та прогрівання ґрунту до необхідної температури.

Глибина загортання насіння залежить від його розміру та типу ґрунту. Дрібне насіння (селера, мак) загортають на глибину 0,5—1 см або висівають майже на поверхню; середнє — на 2—4 см; велике (квасоля, горох) — на 4—6 см. На легких (піщаних) ґрунтах насіння загортають глибше, а на важких (глинистих) — мілкіше.

Відношення кількості пророслого насіння до загальної кількості висіяного називається схожістю (у відсотках), а кількість одночасно (дружно) пророслого за перші кілька діб — енергією проростання.

Типи проростання насіння

Рис. 2. Типи проростання насіння.

• Надземне проростання — підсім’ядольне коліно (гіпокотиль) видовжується і виносить сім’ядолі на поверхню ґрунту, де вони зеленіють і фотосинтезують (квасоля, огірок, томат, клен). Гіпокотиль — це ділянка стебельця від зародкового корінця до сім’ядоль, а епікотиль (надсім’ядольне коліно) — ділянка між сім’ядолями та першими справжніми листками.
• Підземне проростання — гіпокотиль не видовжується, сім’ядолі залишаються в ґрунті всередині шкірки, виконуючи суто запасаючу функцію, а назовні виноситься відразу пагін зі справжніми листками (горох, дуб, злаки).

Склад насіння

До складу насіння входять неорганічні та органічні сполуки:

• Неорганічні речовини: вода (15—20 % від маси повітряно-сухого насіння) та мінеральні солі (близько 1 %, що залишаються у вигляді золи після спалювання).
• Органічні речовини:
  • білки — найбільше міститься в насінні бобових (соя, горох, квасоля); у насінні злаків сукупність білків утворює клейковину;
  • вуглеводи — запасаються у формі крохмалю або розчинних цукрів (на крохмаль особливо багаті злаки);
  • жири — відкладаються у формі олій у насінні соняшнику, гірчиці, ріпаку, кукурудзи.